Характеристика еволюції поводження людини в філософсько-правовому дискурсі. Вплив небезпечної девіантної поведінки на соціальну стабільність, загрозу для життя людей та соціумів. Особливість визначення методів і засобів попередження девіантності.
Аннотация к работе
Львівського управлінняВодночас сьогодні ще не повністю розроблено філософську концепцію виправлення девіантної особистості, на основі якої можна інтегрально підійти до визначення причин виявлення особистістю девіантної поведінки, загальних значущих ознак такої особистості, мети та змісту виправного впливу і його якісно нової, з філософських позицій обґрунтованої форми. Послуговуючись у своїх публікаціях дюркгеймівським поняттям “аномія”, Мертон вважав, що під поняттям “девіантна” слід розглядати поведінку такої особистості, яка у досягненні визначених культурою соціальних цілей є обмеженою при застосуванні інституціоналізованих засобів [3]. Він, зокрема, зазначав, що вдаючись до цих форм поведінки, особистість, прагнучи до мети, не має, ігнорує або спотворює дозволені та бажані у соціумі (інституціоналізовані) засоби і, як правило, скоює девіантні, морально засуджувані вчинки. Особистість (це поняття, Адлер, як і Фрейд, застосовував поряд із поняттям “людина”) він тлумачив як гармонійну організацію, яка самоузгоджується. За своєю сутністю вони являли собою спадкові комплекси, які є підґрунтям формування ідеальної моделі діяльності у свідомості людини, наприклад, архетипи “Шахрай”, “Смерть”, “Мати”, “Дитина”, “Геро”, власне, учений розглядав як латентні ідеальні моделі діяльності та поведінки, тобто Юнг вважав біологічні (вроджені) фактори винятково важливими у детермінації всіх видів діяльності та поведінки, зокрема девіантних, асоціальних [7].Сучасні реалії переконують, що сьогодні не обійтися без філософсько-правового підходу до оцінки кримінально-девіантних дій правопорушників, організованих злочинних і терористичних угруповань.