Хронологічні характеристики хвиль еміграції українського населення за кордон. Функціонування регіональних та територіальних українських громадсько-політичних організацій в західній діаспорі. Розвиток професійної філософської думки в українській діаспорі.
Аннотация к работе
Бурі, що проносились над Україною, розкидали чимало українців по всьому світу, і сьогодні легше назвати країни, в яких вони не проживають, ніж перерахувати ті, де вони живуть. В пошуках кращої долі, з тих чи інших причин економічного, соціально-політичного характеру не тільки українці, а й представники інших народностей зривалися з насиджених місць, добровільно чи примусово переселялися на інші, осідаючи там. За політичними мотивами виїздили, як правило, одиниці* Відбувалася значна міграція і в українських землях Російської імперії, проте тут вона повязувалася з переселенням в південні землі України, промислові центри, Сибір, Казахстан, Далекий Схід, де переселенці відчували себе громадянами своєї, хоча й Російської держави. У звязку з цим Україна втрачає не тільки своїх громадян, а й науковий потенціал через гру політиків, які, розваливши економіку, гублять науку, освіту. У кількісному відношенні картина розселення українців має такий вигляд: Росія - 4,4 млн, США - близько 2 млн, Канада - 1 млн, Казахстан - 896 тис, Молдова - 600, Польща - 600, Бразилія - 400, Румунія - 300, Білорусь - 291, Аргентина - 200, Узбекистан - 153, Словакія - 150, Киргизстан - 108, Латвія - 92, Югославія - 55, Грузія - 53, Чехія - 50, Литва - 45, Естонія - 44, Таджикистан - 42, Франція - 40, Китай - ЗО, Німеччина - 25, Австралія - 35 (це число постійно зростає), Велика Британія - 20, Уругвай - 15, Парагвай - 10, Туреччина - 10, Венесуела - 6, Австрія - 5, Бельгія - 4 тис. чол.