Посідання української культури на вагомому місці в історії людської цивілізації. Головна особливість світогляду звичаїв Русі. Протистояння духу і природи та душі і тіла. Характеристика обґрунтування ролі людини в світі. Основні проблеми сенсу життя.
Аннотация к работе
ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІЩе з давніх часів український народ був високорозвиненою спільнотою, свідченням тому - трипільська культура, пізніше - геніальна памятка українського народу V-IX ст. Філософський світогляд, поданий у "Велесовій книзі", показує, що український народ вірить передусім у свої власні сили і здібності. "А йдемо куди - знаємо: по землі на гори і в луку моря" (Велесова книга. Труд розглядається як повеління богів: "Йдемо до полів наших трудитися, як боги веліли кожному чоловікові..." (с. "Велесова книга" свідчить, що український народ пройнятий любовю до життя, до власної землі, відважний і сміливий у реалізації цієї любові: "...Ю.Дрогобич у своїх поглядах на людину, світ, історію звеличував силу знання та людського розуму. Так, С.Оріховський, на відміну від томістської точки зору, вважав, що кожна людина має самодостатню цінність, і від неї самої залежить, чи стане вона гідною високого призначення, чи перетвориться на тварину. Однією з основних чеснот людини він вважав самопізнання, що допомагає людині досягнути внутрішнього, духовного оновлення, морального вдосконалення. Він одним з перших у європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади й держави, виступав проти підкорення світської влади релігійній, стверджував, що королівська влада дана не Богом, виникла внаслідок договору між людьми. Мир, злагода й спокій у державі будуть тоді, коли люди житимуть у згоді з законами природи.У Києво-Могилянській академії, заснованій Петром Могилою (1596-1647), вперше в Україні філософію викладали окремо від теології. Це не було повторенням схоластики Заходу, а швидше використанням на українському грунті західної філософії у поєднанні із досягненнями прогресивної наукової думки. Видатні професори Києво-Могилянської академії розуміли філософію як систему дисциплін чи наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом, дослідити життя й доброчесність. 1600-1683), зокрема, описує процес пізнання відповідно до поширеної у схоластиці теорії образів, речі зовнішнього світу, діючи на органи чуття, посилають їм, на його думку, чуттєві образи. Так, Георгій Кониський (1717-1795) вважав, що відчуття виникають в органах чуття внаслідок модифікації анімальних духів, яка відбувається або в результаті безпосередньої дії обєктів, або спричиняється субстанціональними потоками.Сковорода вважав найважливішою з усіх наук науку про людину та її щастя. Роздуми Г.Сковороди мають релігійно-філософський характер, вони спираються на головні християнсько-світоглядні категорії: любов, віру, щастя, смерть та ін. Сковорода закликав почати філософське освоєння світу з простого: пізнати віру та любов у всій їхній повноті, бо це і є пізнання людини. «Скрізь любов та віру людина пізнає себе», - твердить Г.Сковорода. Таким чином, Г.Сковорода намагається сконструювати життєвий простір людини не тільки за допомогою раціонально визначених філософських понять, а й за допомогою того, з чим повсякденно має справу людина і що одночасно має для неї вирішальне значення.Філософія Т.Шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість українського вченого зі світовим імям, визнаного фахівця в галузі загального мовознавства, фольклору, етнографії О.О.Потебні (1835-1891). М.П.Драгоманов розглядав історичний процес у всій його різноманітності як результат дії багатьох факторів, різних комбінацій суспільних сил; визнавав велику роль філософії в історичному процесі, підкреслюючи, Що без філософії, без глибоких теоретичних узагальнень неможливе не тільки зясування основних законів історичного розвитку, а й розумна організація всіх суспільних і державних порядків. Ставлячи в центр своєї філософії людину, І.Франко формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство - зло, а праця - добро. Франківська філософія породжує досить важливу і актуальну ідею: людина носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, у муках свого сумління, а тому в сфері духу панує, власне, та найдорожча різнорідність, яка робить людей несхожими, цікавими і цим дає людям основу для їхньої єдності.
План
Зміст
1. Філософія давніх словян
2. Філософія періоду Відродження
3. Філософія в Києво-Могилямській академії
4. Філософія Григорія Сковороди
5. Філософські ідеї Тараса Шевченка
6. Філософія України другої половини XIX - початку XX ст