Ознаки філософської лірики: поєднання ясності й підспудної складності, думки і почуттів. Основні принципи теоретичного розгляду філософської лірики в українському літературознавстві у працях письменників. Визначення особливого статусу поетичної творчості.
Аннотация к работе
ФІЛОСОФСЬКІ МОДУСИ РЕФЛЕКТИВНОЇ ЛІРИКИЛірика, як один із трьох родів літератури, де максимально виражається авторська позиція, ліричне «я» автора, має особливий статус у зясуванні специфіки взаємодії словесної творчості та філософії. Ґанс-Георг Ґадамер підмітив ще одну спільну рису поезії та філософії, суть якої полягає у нездатності обох різновидів творчої діяльності людини бути фальшивими, адже немає єдиного незмінного критерію, за допомогою якого можна було б це перевірити, встановити. Як філософія, так і поезія усвідомлюють споконвічну відкритість питання істини, розширення її меж до нескінченності, адже кінцеві - тексти, але не творчість. Розглядаючи проблему вкладу поезії у пошук істини, Ґанс-Георг Ґадамер робить висновок, який блискуче відображає глибинну суть поезії, її мету і завдання у масштабах вічності: «Поетичне слово своєю наявністю засвідчує нам наше існування» (переклад мій. Із приходом нових творчих сил неабияк активізувалося прагнення поєднати поезію з філософією в добу романтизму, до якого долучилися філософські поети-любомудри: «романтики в Німеччині, як і любомудри в Росії, бачили в злитті філософії з поезією життєво необхідне завдання сучасного літературного і суспільного розвитку» (переклад мій.