Дослідження творчості Вільяма Ґолдінґа 80-х рр., зокрема у романах морської трилогії "До краю землі". Розгляд філософських домінант романів "Ритуали плавання", "Близьке сусідство" і "Вогонь там, унизу". Аналіз останнього твору Ґолдінґа - "Подвійний язик".
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукПрагнення митців осмислити світ, визначити місце людини в суспільних процесах та її відповідальність за події минулого і явища сучасності виступає однією з типологічних ознак оновлення літературного процесу, сприяє появі нових форм у літературі. Романний доробок Вільяма Ґолдінґа, лауреата Нобелівської премії 1983 року в галузі літератури, заслуговує на увагу в усьому своєму обсязі й особливо у тій його частині, де письменник узагальнює свій художньо-філософський досвід, - у морській трилогії “До краю землі”. У дисертації робиться спроба визначення філософсько-художніх домінант пізніх романів автора, бо в них яскраво виявляються загальні закономірності інтелектуалізації прози в сучасному англійському романі й особливості художнього світу письменника. На основі дослідження творів, теоретичних праць та інтервю, що їх давав Ґолдінґ, визначити філософські домінанти підсумкового твору автора - морської трилогії “До краю землі”. Визначити основні філософські домінанти романів, що передували трилогії, акцентуючи увагу на тих із них, до яких автор звертається у 80-х роках; 2.Аналіз текстів дозволив виділити такі основні домінанти романів 50-70-х, які автор продовжив у морській трилогії: (1) Людська вдача не є доброю, а наміри людини - переважно злі, і лише моральний імператив може стримувати прояви цієї вдачі чи навертати на правдивий шлях (“Володар мух”, “Спадкоємці”, “Шпиль”, “Вільне падіння”, “Видима темрява”). Ще драматичніше те, що суспільство (у романі - Телбот та інші) не є свідомим своєї провини (про те, що сталося насправді з Коллі читач дізнається з його листа, а не з повідомлення Телбота, а чому це сталося - від Телбота аж у третьому романі трилогії, тобто Телбота, який змінився). У романі “Ритуали плавання” автор змусив повірити в те, що людина може померти від сорому, а той, хто спричинив цю смерть, може навіть і не віддавати собі звіту в скоєному. У романі автор зменшує художній простір, адже тільки на близькій відстані (in close quarters) ніби крізь збільшувальну лупу людина може глибше проникнути у сутність явищ і віднайти внутрішні звязки між ними, а головне - переносячи увагу з комунітарних відносин до більш інтимних - близького сусідства, герой вже не виступає спостерігачем і фіксатором переживань інших, а стає агентом дії. У розробці конфліктів Ґолдінґ залишається послідовно неоднозначним, а його роман 80-х - певною мірою інтелектуальною грою з читачем, адже за новою історією кохання героя і його надмірною емоційною реакцією на події та вчинки і характери людей автор приховує історію більш давню - історію Телбота і Коллі.Проаналізувавши романи морської трилогії “До краю землі”, дисертантка дійшла висновку, що у них автор звертається до тих незмінних універсальних духовних конфліктів, до тих філософських домінант, що він їх постулював у романах 50-70-х років; упізнаваною є проблемна єдність книг автора у їхніх філософських константах. Попри цілісність і завершеність художньої структури морської трилогії, модель світу в його філософській сутності у пізнього Ґолдінґа залишається доволі неоднорідною, розмаїтою, подекуди суперечливою і логічно відображає пролонґовані пошуки письменника, а не висновування філософа, адже світогляд письменника кшталтувався його власним досвідом, а не абстрактними теоріями.