Сильвестр Гогоцький як історик філософії. Основні методи дослідження історико-філософського процесу. Проблема співвідношення філософії і релігії. "Філософія серця" П. Юркевича. Петро Лінецький - представник української академічної філософії XIX століття.
Аннотация к работе
ФІЛОСОФІЯ В УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ ст.Гогоцький, - де наявна самосвідомість думки перед зовнішнім світом, визначається і її відношення до нього, тільки там утверджується начало і можливість тієї вищої і багатоманітної науки, яку ми називаємо філософією" (Гогоцкий С. С. Правильним у методі Гегеля є те, що історія філософії має відбивати в собі розвиток ідей філософії і що значення і відношення спадкоємного поступу історичної спрямованості філософії визначаються в них обєктивно, а не за бажаннями історика-мислителя. Філософія і релігія мають спільні точки дотику в тому відношенні, що, як І в філософії, розглядаються явища фізичної природи і природи моральної не самі по собі, а як явища в їх причинному зв"язку, проте відносно інших начал, так і в релігії світ явищ постає предметом уваги не сам по собі, а у відношенні до своєї вищої причини і останньої мети. При цьому, на його думку, можна виділити три основні періоди, найтиповіші для філософської та історичної думки: період її пасивного стану, або період її діяльності, коли вона ще не відокремлюється від уявлень і почуттів (поява перших грецьких шкіл, в новому світі теократичний період середньовічної філософії, в кращому випадку період, який передував розвитку схоластики); відхід філософії від вірувань і прагнення створити самостійне світосприйняття і по духу його визначити та поставити науку (від античності до неоплатоніків, а у новому світі період XV-XVIII ст.). "Як би не була в деяких випадках обмежена діалектична система Гегеля, ідея розвитку, покладена ним в основу історії філософії, разом надала їй сенс і душу, і різко виділила вік XIX не тільки від XVIII, але і від попередніх періодів історії філософії" (Гогоцкий С. С.