Визначення поняття "філософія права". Значення і місце енциклопедії права в системі наук про право. Історичні періоди становлення і розвитку філософії права. Постаті видатних викладачів філософії права Київського університету Святого Володимира.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імені Тараса ШевченкаБагато питань, повязаних з цими двома науками, є досі недосліджено, також залишаються і ті питання, на які вчені досі не можуть відповісти однозначно, між ними уже протягом певного часу ідуть дискусії з тої чи іншої теми. філософія право енциклопедія університет Щоб зясувати значення енциклопедії і філософії права, слід, дати їм визначення як наукам й на підставі цього виявити те головне, що притаманне їм на всіх етапах їхньої історії, під час визначення поняття основну увагу необхідно зосереджувати на розкритті її суспільних функцій і значенні серед інших суспільних явищ. Філософія права - це розділ філософії та юриспруденції , який займається дослідженням сенсу права , його сутності та поняття, його місця у світі, його цінності та значимості, його ролі в житті людини, суспільства і держави , у долях народів і людства. Існує безліч визначень сутності філософії права, деякі з них: · Філософія права - це особлива область наукового знання, що досліджує світоглядну суть права, його сенс і призначення, тобто предметом виступає юридичний світогляд (Алексеев) · Філософія права - це вчення про сенс права, тобто вчення про те, через які універсальні причини і універсальні цілі людина встановлює права.Питання про історичні періоди становлення і розвитку філософії права у західній науковій літературі залишається відкритим. Редкін називав творцем філософії права Гуго Горація, який першим відділив вчення про право від науки, відомої під назвою «політика», оскільки до нього філософія права і політика ототожнювалися. До інших характерних рис філософсько-правової думки класичного періоду в Україні можна віднести: а) зародження класичної національної філософії права; З позиції "філософії серця" акцент в обґрунтуванні права робиться на внутрішній духовній сутності права. Розглядаючи питання про предмет філософії права, Юркевич відзначає, що філософія права «методично досліджує ті постійні й істотні підстави, з яких відбуваються з необхідністю форми права позитивного».По закінченні академії (1827 р.) був відряджений до ІІ відділення Власної його Імператорської величності канцелярії, де вивчав курс російського законодавства під керівництва графа М. Після успішного складання іспитів разом з одногрупниками був направлений до Берлінського університету для подальшого вдосконалення в юридичних науках, де перебував упродовж 1829-1832 рр. Савіньї, звертаючи головну увагу на енциклопедію і філософію права, історію і теорію державного права та римське, германське, прусське і міжнародне право. В люьому 1835 р. у Петербурзькому університеті відбувся захист його дисертації «О философии законодательства у древних» на здобуття доктора законознавства, і цього ж року молодого науковця призначили виконувачем обовязків ординарного професора кафедри енциклопедії прав та установ Російської імперії в Університеті Св. Володимира. 4 травня 1837 р. він був обраний ректором Київського університету Св.Володимира, обіймав цю посаду по 1843 р. З 1843 року працював у Петербурзькому університеті, завідувачем кафедри цивільних законів.Чернігові, де його батько був гімназійним учителем латинської мови. Закінчивши Першу київську гімназію у 1834р., вступив на юридичний факультет Київського університету. Після закінчення юридичного факультету (1839р.) молодого правника призначили учителем історії та географії Києво-Подільського дворянського повітового училища, а 1841р. перевели учителем історії до Першої київської гімназії, але через 2 місяці він повернувся на попереднє місце роботи. Пілянкевич був призначений в Ніжинський ліцей князя Безбородька в.о. професора громадянських законів, де пропрацював до 1843р. • Після повернення з відрядження Миколу Івановича призначили на посаду адюнкта кафедри енциклопедії законознавства, яка стала вакантною після переходу професора К.Микола Карлович Ренненкампф (1832-1899) - правознавець, доктор державного права (з 1868), заслужений ординарний професор (з 1884), ректор (1883 - 1890) університету Св. Вступив на юридичний факультет Ніжинського ліцею князя Безбородька. Закінчив юридичний факультет із золотою медаллю, здобувши ступінь кандидата за твір "О правах и обязанностях оседлых инородцев и в особенности евреев в России". Після захисту дисертації "История учения публицистов о праве осмотра кораблей во время войны" отримав ступінь магістра загальнонародного правознавства та обійняв посаду адюнкта кафедри енциклопедії законознавства університету Св. Володимира. Обіймав посаду ординарного професора новоствореної кафедри "истории важнейших иностранных законодательств древних и новых".Він народився у Москві, ставши гідним продовжувачем кращих традицій старовинного роду Трубецьких. Трубецький вступив до третього класу приватної московської гімназії Ф. Креймана. Навесні 1885 р. за власним бажанням вступив на службу до Київського гренадерського полку, розквартированому в Калузі.
План
План
Вступ
1. Визначення поняття «філософія права»
2. Роль і місце енциклопедії права в системі наук про право
3. Історичні періоди становлення і розвитку філософії права
3.1 Докласичний етап
3.2 Класичний етап
3.3 Ліберально-романтичний етап
3.4 Сучасний етап
4. Видатні викладачі філософії права Київського університету