Основні етапи та напрямки розвитку філософської думки, її специфічні особливості. Школи в китайській філософії, видатні представники та значення в світовій науці. Проблеми, які були поставлені давньокитайськими мислителями. Природа знання і логічні ідеї.
Аннотация к работе
Філософія Стародавнього КитаюКитай - країна давньої історії, культури, філософії, де вже в серединідругого тисячоліття до н. е. в державі Шан-Інь (XVII-XII ст. до н. е.) виникає рабовласницький устрій господарства. На ряду з появою космогонічних концепцій, в основі якихлежали сили ян і інь, виникає наївно-матеріалістичні концепції, які перш за все були повязані з «пятьма первшостихії»: вода, вогонь, метал, земля, дерево. У Китаї своєрідний розподіл праці між політиками і філософами не було яскраво виражено, що зумовило пряму, безпосередню підпорядкованість філософії політичній практиці. У цей час поняття неба включало і верховного владику (Шан-ді), і долю, і поняття першооснови і першопричини всього сущого і одночасно було б синонімом природного світу, «природи», навколишнього світу в цілому. Однак уумовах широко розповсюдилися сумнівів про небо в VI ст. до. н. е. конфуціанці та їх головний представник Конфуцій (551-479 рр. до н. е.) робили наголос не на проповідь величі неба, а на страх перед небом, перед його караючої силою і невідворотністю небесної долі.Формуючись на рубежі переходу, як і в інших країнах, від родової організації суспільства до державної, стародавньокитайська філософія увібрала в себе своєрідність дофілософської творчості, значну частину уявлень, символів, понять, загальну привязаність до космосу (природи), який і став родовою книгою життя. Імена перших стародавньокитайських мудреців не дійшли до нас, а результати їхньої творчості втілилися у колективних працях, у яких відображені ті зміни, що відбувалися в стародавньокитайському суспільстві.