Зародження філософського мислення і думки Стародавнього Сходу. Філософські принципи, закладені у ведах, брахманах та упанішадах. Буддизм і джайнізм. Процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії. Філософські школи Стародавньої Індії.
Аннотация к работе
Філософія стародавньої ІндіїНайраніша індійська цивілізація була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії у III тис. до н. є. її міські центри Ха-раппа та Мохенджо-Даро підтримували звязки з Месопотамією, країнами Центральної та Середньої Азії. Справжнього розквіту давньоіндійська цивілізація досягла в епоху культури "Рігведи" - часу створення збірки релігійних гімнів, магічних заклинань та ритуальних приписів, створених жерцями арійських племен, які зявились в Індії у II тис. до н. є. після так званого Великого переселення народів. З філософської точки зору “Упанішади” є найцікавішими текстами (від слова “сидіти поруч” мається на увазі поруч з учителем, тобто це тексти-пояснення таємних знань, що містяться в основних текстах “Вед” - саммітах). Упанінгади містять: найдавніші версії виникнення світу, серед яких найважливіше значення мали: а) виникнення світу із яйця (ідея про самозародження всього, осмисленого у якості живого); Таким чином вже у найдавніших духовних джерелах Стародавньої Індії йдеться про фундаментальні моральні ідеї, про певне осмислення становища людини у світі, про різні шляхи звільнення від кармінних законів долі, найкращими з яких є шлях дійового самовдосконалення.Запальна особливість староіндійської філософії полягає в тому, що уявлення про людину спирається на принципи етики страждань і щастя.