Визначення природнього права як сукупності основних закономірностей, положень та засад, які визначають поведінку людей у соціумі незалежно від позитивного права. Питання захисту прав та свобод громадян, які є найвищою соціальною цінністю в державі.
Аннотация к работе
ФІЛОСОФІЯ ПРИРОДНОГО ПРАВА В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ДОКТРИНИ ПРАВ ЛЮДИНИСаме тому кожен громадянин має знати, які він має права, види цих прав, момент їх виникнення, припинення та випадки обмеження. Ця школа зіштовхнулася в Німеччині з новою течією в особі історичної школи права; в опозицію до природного права в Англії стала утилітарна школа І. Згідно з положеннями концепції природного права, права людини в загальному вигляді - це універсальна категорія, що характеризує захищену законом міру можливої поведінки людей, яка спрямована на задоволення потреб та інтересів людини шляхом користування елементарними, найбільш важливими благами та умовами безпечного, вільного існування особистості в суспільстві. Природні права належать людині від її народження вже тому, що вона - людина, випливають з природи людини й повязані з нею, тобто є особистими правами (наприклад, право на життя або право на повагу до людської гідності - ст.ст. Щоб відрізняти ці права людини від позитивних прав, які створюються державою та скасовуються актами державного волевиявлення, тобто шляхом прийняття відповідних законів, їх називають природними правами людини, або фундаментальними правами та свободами, тобто такими, що становлять основу правової системи і не можуть бути скасовані з волі держави, її законодавчого органа.