Філософське визначення і обґрунтування чинників подолання духовної кризи особистості засобами освіти і виховання в період глобалізації та інформаційної революції. Механізм взаємодії індивідуальних і соціальних детермінант духовної кризи особистості.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Андрущенко Віктор Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться "06" жовтня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.16 Національного педагогічного університету імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Кризовий стан сучасного українського суспільства, зумовлений трансформаційними змінами останніх десятиліть і фінансовою кризою, вимагає інтенсифікації наукових досліджень духовної кризи особистості, зясування причин її виникнення, чинників подолання, а також прогнозування наслідків, що має важливе значення для забезпечення стабільності і динамічності суспільного розвитку в цілому, підвищення ефективності життєдіяльності особистості зокрема. Вострокнутов), увага була зосереджена на ролі освіти і виховання у подоланні духовної кризи особистості, а саме філософії освітніх змін заміщення деструктивних процесів, детермінованих глобалізацією й інформаційною революцією. Прагнення до пізнання істотних змін, які відбуваються в духовному світі особистості під впливом глобалізаційних процесів, стимулюються намаганням сучасної спільноти брати більш активну участь у загальних інтеграційних суспільно-історичних процесах, необхідністю збереження, зміцнення і подальшого розвитку самобутньої української духовної культури, яка є підґрунтям формування національної і загальнолюдської моралі, етнічної самосвідомості, запорукою ефективних змін у системі ціннісних орієнтацій особистості в період трансформаційних, глобалізаційних та інформаційних змін. Необхідністю розкриття взаємодії індивідуальних і соціальних факторів, що зумовлюють духовну кризу особистості та визначення чинників її подолання. Методологічною основою дисертаційного дослідження є: діалектичний метод, на основі якого проаналізовано наукові уявлення про сутність та закономірності духовної кризи особистості в їхній діалектичній єдності; порівняльний аналіз, використаний при характеристиці теоретико-методологічних засобів дослідження духовної кризи особистості та її подолання в період глобалізації та інформаційної революції; метод єдності історичного і логічного; метод сходження від абстрактного до конкретного; метод системного аналізу соціальних процесів при системному підході до аналізу духовної кризи особистості, її компонентів у їх нерозривній єдності; структурно-функціональний підхід, використаний для характеристики причин, критеріїв прояву і чинників подолання духовної кризи особистості засобами освіти та виховання; метод узагальнення і систематизації, застосований при соціологічному підході до аналізу філософії освітніх змін заміщення деструктивних процесів, що зумовлені глобалізаційним поворотом історії і соціально-економічною кризою сьогодення.У першому розділі - "Духовна криза особистості в період глобалізації та інформаційної революції" - зясовано стан дослідження проблеми, завдяки ретроспективному аналізу розкрито її наукове опрацювання в історичному контексті та у сучасному соціально-філософському аспекті. У підрозділі 1.1 - "Теоретико-методологічні засади дослідження філософії духовної кризи особистості та її подолання в період глобалізації та інформаційної революції" - проаналізовано духовну кризу особистості. Як тимчасовий духовний занепад, коли бажаним для душі є те, чого немає зовні, духовна криза - криза сенсу життя, невідповідність "Я-концепції" актуальним переживанням людини, результат втрати соціальної опори, своєрідна трансформація особистості, що виникає внаслідок духовних персеверативних травм і конфліктів, які людина може сприймати як свою неповноцінність і вирішувати придатним для себе способом, виходячи з кожної кризи з посиленим відчуттям внутрішньої єдності. У підрозділі 1.2 - "Основні чинники подолання духовної кризи особистості в сучасних умовах" - проаналізовано залежність особистих криз від криз соціальних, їх зумовленість глобалізаційним поворотом суспільної практики, визначено чинники подолання духовної кризи (В. У підрозділі 2.1 - "Роль освіти та виховання у подоланні духовної кризи особистості" - проаналізовано першочергові завдання у вихованні і духовній зорієнтованості освітнього впливу на особистість, який здійснювався на основі вивчення основних поглядів на роль освіти і виховання у подоланні духовної кризи особистості в контексті історії педагогіки (К.Теоретико-методологічний аналіз духовної кризи особистості доводить актуальність і значущість вивчення цього феномену. Духовна криза є точкою біфуркації (духовним станом невизначеності), тимчасовим станом втрати духовної рівноваги, спричиненим порушенням балансу в системі ціннісних орієнтацій людини, і характеризується трансформаційними змінами на рівні потребово-ціннісного компоненту духовності.