Аналіз феномена "Іншого" на рівні тілесних і дискурсивних політик культури. Вивчення характеристики раси, нації, гендера та сексуальності. Концептуально-хронологічні підходи до проблеми Іншого у ХХ столітті (феноменологія, психоаналіз З. Фрейда).
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукНауковий консультант: доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Цехмістро Іван Захарович, Харківський національний університет імені В.Н. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, Загороднюк Валерій Петрович, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник відділу філософської антропології доктор філософських наук, професор, Дяченко Микола Васильович, Харківська державна академія культури, завідувач кафедри філософії та політології доктор філософських наук, професор, Лозовой Віктор Олексійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри культурології Захист відбудеться «23» грудня 2009 р. о 15: 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Унаслідок того, що Україна, як і інші країни колишнього Радянського Союзу, упродовж тривалого часу залишалася за «залізною завісою» тоталітарного режиму, багато досягнень критичної думки Заходу виявилося поза увагою українських філософів. Проблеми, що виявлені під час аналізу таких категорій як «раса», «гендер», «сексуальність», «національна ідентичність», «феномен Іншого», нині репрезентують фокус найгостріших дискусій і входять до багатьох навчальних курсів північноамериканських і європейських університетів, проте залишаються поза увагою української вищої школи. Дослідження виконано в межах наукової комплексної теми кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Мета дослідження полягає у вивченні змісту категорії Іншого в культурній антропології і філософських дискурсах ХХ століття через семіотику репрезентацій раси, нації, гендеру, охарактеризувати джерела формування і функціонування даної категорії в сучасній культурній та науковій свідомості. Поставлена мета передбачає вирішення таких дослідницьких завдань: 1) проаналізувати і типологізувати концептуальні підходи до феномена Іншого у філософії ХХ століття, виявити філософсько-методологічні дефініції і джерела формування категорії Іншого в культурософії ХХ століття;Перший розділ «Категорія Іншого як обєкт філософського аналізу» містить три підрозділи і присвячений методологічному аналізу репрезентацій інакшості; встановлені понятійні звязки категорії Іншого з концептами раси, нації, гендера. Розглядаються типи текстів «про Іншого», які реалізуються як: 1) концепти; 2) метафори (образи); 3) теми, мотиви; 4) тексти; 5) принцип логічного розрізнення і зіставлення. «Раса, нація, ідентичність як категорії постмодерністської рефлексії» досліджено еволюцію концептів «раса», «нація», «гендер» і «сексуальність»: доведено, що ці категорії не мають фіксованого значення в культурній свідомості й слугують, перш за все, маркерами «відчуження» і «розрізнення» субєкта (групи «своїх») та Іншого (групи «чужих»). Унаслідок того, що концепт Іншого має таку саму автоантиномічну семантику, як і вищезгадані лексеми, і містить у згорнутій формі образи друга і ворога, свого і чужого водночас, його слід помістити в концепти, що зберегли міфологічний образ світу і тому здатні функціонувати як багатозначна категорія. Виконаний аналіз дозволяє стверджувати, що в перед-модерній філософії не існує єдиного концепту Іншого, проте Інший і інакшість набувають декількох виразних образів: 1) це представник іншого соціального або майнового класу, відносини з яким мисляться як антагоністичні (Гесіод, Платон); 2) «іноземець», «чужий», котрий позитивно конотований у тому разі, якщо його досвід, знання можна використати на благо «свого» (Платон); 3) жінка, дружина, яка персоніфікує чоловічий страх перед іншою тілесністю (Аристотель, Демокріт, Платон, Хома Аквінат); 4) раб, або людина, яка не має повноти юридичних або культурних прав; 5) носій нелегітимних моральних або ідеологічних цінностей - атеїст, опортуніст, до якого античні філософи радять застосовувати «найсуворіше покарання» (Платон); 6) в епоху Середньовіччя Інший є тваринним началом у людині; 7) співбесідник, необхідний для розвитку ідеї, самопізнання субєкта (епоха Відродження, Монтень); 8) Бог як Інший (Августин Блаженний); 9) друг, помічник (Платон, Епікур).Доводиться, що методологічно інакшість конструюється двома шляхами: Інший може розумітися як те, від чого прагне відокремитися субєкт, щоб затвердити і репрезентувати власну ідентичність; також Інший сам може прагнути встановити дистанцію із субєктом, усвідомлюючи власну специфіку або розуміючи субєкта як Іншого стосовно себе.