Сутність неоплатонічної філософії Д. Бруно. Зміст раціоналізму Нового часу. Ідеї філософського методу Декарта. Істина в гносеологічному сенсі. Біблія в історичному та культурному контексті. Структура філософського знання. Вчення Вернадського про ноосферу.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Центр заочно-дистанційного навчання Контрольна робота з предмету: «Філософія (філософія, релігія, логіка, етика i естетика)»В його вченні матерія (брунівське поняття матерії не можна ототожнювати із сучасним її розумінням) пронизана "універсальною діючою причиною - розумом - першою і головною силою світової душі; світова душа - універсальна форма буття Єдиного", яке не змінюється бо є досконалим. У «Роздумах про метод" Декарт говорить, що його «умислом не є вчити тут методу, якому кожен повинен слідувати, щоб правильно вести свій розум , але лише тільки показати, яким способом я прагнув вести свій розум». Знання про світ і навіть про окремі його фрагменти в силу ряду причин може включати в себе помилки, а часом і свідоме перекручування істини, хоча ядро знань і становить адекватне відображення дійсності в свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій. Щоб пояснити «рух» істини, у філософії вироблені поняття «абсолютної» і «відносної» істини. Отже, у сучасній гносеології істина постає у вигляді процесу, в якому людина, використовуючи складники знання та пізнання, створює виправдані, сталі інтелектуальні інструменти та засоби своєї життєдіяльності.