Розвиток філософії Нового часу у ХVІІ-ХVІІІ ст. та вивчення природи як її основної парадигми. Сутність необмеженого раціоналізму. Основні форми відображення дійсності. Єдність чуттєвого та раціонального, поняття логіки та інтуїції у пізнанні.
Аннотация к работе
Формування нової парадигми філософствування XVII ст. відкриває особливий період у розвитку філософської думки, що прийнято називати класичною філософією. У розвитку європейської духовної культури це століття визначають як століття «розуму»: йому поклоняються, звертаються до нього як до «вищого судді» у справах людських; стверджується ідея «розумності» світу. Наука не самоціль, нею потрібно займатися не заради забавного проводження часу, не заради любові до дискусій і не заради того, щоб прославити своє імя. Прагнення філософів XVII ст. до удосконалювання філософського знання, подолання схоластичних установок і забобонів середньовічної філософії, спиралося на осмислення й узагальнення результатів і методів нової науки, науки, спрямованої на пізнання природи, а не божественного духу. Ця наука, основана на експериментально-математичному дослідженні природи, вплинула на формування нової картини світу і нової парадигми філософствування.Основними формами відображення дійсності є живе споглядання і його форми - відчуття, сприйняття, уявлення, які дають конкретно-наочне знання про зовнішній бік речей, і мислення, що полягає в абстрагуванні, узагальненні чуттєво даного матеріалу й оперуванні абстракціями. Чуттєве відображення ґрунтується на безпосередній взаємодії субєкта і обєкта, має конкретно-образну чуттєву форму виразу, дає знання явищ. На відміну від чуттєвого відображення, яке дає знання одиничного, абстрактне мислення дає знання загального, відображає дійсність у формі абстракції. У відчуттях кожен з органів чуття специфічним для нього способом відображає окремі властивості, сторони речей. Як на це вказує наведена таблиця 2.1, умовою і «фоном» для прояву концептуальної інтуїції, тобто формування поняття про суттєві риси обєкта дослідження, є стартова інформаційна база дослідника, його вміння застосовувати загальні евристичні ідеї та технології (стиль мислення, НКС, дослідницьку програму тощо) і механізми формування «вихідного», «допоміжного» та «матричного» образів.
План
Зміст
1. Філософія Нового часу (XVII-XVIII ст.), її основна парадигма - вивчення природи
2. Єдність чуттєвого та раціонального, логіка та інтуїції у пізнанні