Зусилля передових філософів Нової епохи у напрямку боротьби проти релігії та схоластики. Матеріалістичний характер онтологічних концепцій. Використання раціоналізму та емпіризму для розв"язання проблеми обґрунтування знання і способів його досягнення.
Аннотация к работе
Ця ситуація певною мірою пояснює основний напрям зусиль передових філософів і соціологів названої епохи, зокрема їх боротьбу проти церковників, релігії, схоластики. Основною особливістю філософії Нового часу була її орієнтація на науку як найвищу цінність. Вивчаючи філософію Нового часу, треба врахувати, що на її зміст впливали як специфіка суспільного життя і наука цієї епохи, так і філософські традиції, оскільки, будучи викликаною дожиття обєктивними чинниками, вона (філософія) набуває відносної самостійності й розвивається за своїми внутрішніми законами. Особливий вплив на філософію здійснювала механіка, яка була на той час зразком експериментально-математичної науки, що прагнула повністю пояснити рух тіл, включаючи й небесні тіла. У новий час філософія за традицією ототожнювалася з метафізикою в аристотелівському її розумінні, тобто визнавалася "першою філософією", умоглядною наукою про найзагальніші принципи буття і знання.Та всі ці концепції мали й деякі спільні риси, зокрема механістичне тлумачення переважної частини природи і навіть суспільства. Декарт визнавав дві субстанції - духовну, яку він наділяв атрибутом мислення, і матеріальну, необхідною властивістю якої вважав протяжність. Гоббс також вважав протяжність атрибутом матерії, твердив, що існують лише конкретні тіла (тобто поділяв номіналістичні погляди), виходячи з властивостей яких можна пояснити і природу свідомості людей. Декарт, Спіноза й Лейбніц у своїх онтологічних концепціях виходили із визнання надчуттєвих принципів буття і пізнання. Та перебуваючи в органічному звязку з даними тогочасної науки, ці концепції сприяли розвитку математики, фізики та інших природничих наук.У розвязанні цієї проблеми розрізняють два напрями - раціоналізм і емпіризм. Раціоналізм (у вузькому розумінні цього терміна) прийняв за еталон одержання достовірного знання певні принципи організації останнього, підпорядковані суворим правилам логічного виводу й однозначності результатів. Орієнтація ж на досвідне природознавство як еталон одержання достовірного знання породила емпіризм (Ф. Раціоналізм (від латинського - розумний) - філософський напрям, який визнає розум основою пізнання. Так, до вихідного положення сенсуалізму "немає нічого в розумінні, чого раніше не було б в чуттях" Лейбніц додав: "крім самого розуму", тобто здатності розуму осягти не лише зовнішні, поверхневі, випадкові властивості речей, а й всезагальне, необхідне.На його думку, людина відрізняється від тварин лише більшою кількістю потреб, а отже, й більшою кількістю розуму, бо потреби тіла - "мірило розуму". Гоббс і Де Руатеж намагалися пояснити всі прояви тілесної і духовної діяльності людини чисто механістично. Визнаючи лише одну субстанцію, яка має своїми атрибутами протяжність і мислення, Спіноза пояснював суттєву діяльність людини як духовно-тілесну. Декарт - рефлекторну дугу й безумовно-рефлекторну діяльність тварин і людини) проблема тілесної діяльності стала осмислюватися глибше і більш науково. Мальбранш та інші окказіоналісти пояснювали єдність тілесних і духовних дій людини безпосереднім втручанням духовної божественної першопричини в кожному випадку її (людини) життєдіяльності.
План
Зміст
1. Загальна характеристика
2. Онтологія
3. Гносеологія
4. Проблема людини, суспільства, держави
Література
Список литературы
1. Беркли Дж. Сочинения. - М., 1978.
2. Бэкон Ф. Сочинения. - Т. 1-2. - М., 1971.
3. Быховский Б.Э. Джордж Беркли. - М., 1970.
4. Гельвеции К.А. Сочинения. - Т. 1-2. - М., 1973.
5. Гоббс Т. Сочинения. - Т. 1-2. - М., 1991.
6. Гольбах П. Избранные произведения. - Т. 1-2. - М., 1966.
7. Декарт Р. Избранные философские произведения. Т. 1-2. ? М., 1991.
8. Дидро Д. Избранные философские произведения. - М., 1941.
9. История диалектики XIV-XVIII веков. - М., 1974.
10. Кузанский Н. Сочинения. - Т. 1-2. - М., 1979.
11. Кузнецов В.Н. Французский материализм XVIII века. - М., 1981.
12. Лейбниц Г. Сочинения. - Т. 1-2. - М., 1982.
13. Локк Дж. Сочинения. - Т. 1-2. - М., 1989.
14. Ляткер Я.А. Декарт. - М., 1975.
15. Момджян Х.Н. Французское Просвещение XVIII века. - М, 1983.
16. Мееровский В.В. Гоббс. - М., 1975.
17. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVII века. ? М., 1974.
18. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVIII века. ? М., 1974.
19. Нарский НС. Готфрид Лейбниц. - М., 1972.
20. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков. - М., 1984.
21. Спиноза Б. Избранные произведения. - Т. 1-2. - М., 1957.