Історичні передумови виникнення терористичної діяльності. Злочини терористичного спрямування у системі кримінального насильства. Тероризм у контексті постнекласичної парадигми. Філософсько-правова характеристика осіб, які вчиняють терористичний акт.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВНауковий консультант: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Сливка Степан Степанович, Навчально-науковий Інститут права та психології Національного університету «Львівська політехніка», завідувач кафедри міжнародного права та філософії права. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Гуренко-Вайцман Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри теорії та історії держави і права; доктор юридичних наук, доцент Токарська Антоніна Семенівна, Львівський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри юридичної лінгвістики; Захист відбудеться «23» червня 2011 р. о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м.Досконалі знання субєктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, є запорукою ведення результативних переговорів, схиляння терористів до відмови від протиправних діянь, спрямування на них стримувального впливу, збереження життя та здоровя заручників. У цьому контексті особливої ваги набуває розробка ефективних механізмів забезпечення боротьби з тероризмом для нанесення по ньому компетентного удару із застосуванням заходів, адекватних характеру і масштабам загроз. Окреслена ситуація вимагає науково-технічного забезпечення антитерористичної діяльності, яка б ґрунтувалася на результатах всебічного вивчення тероризму та деконструюванні його філософських засад. Розробка широкого кола питань, що мають вихід у простір практичної протидії тероризму, повязана з виконанням важливого завдання, скерованого на забезпечення захищеності життєво важливих індивідуальних і суспільно-державних інтересів від внутрішньонаціональних та міжнародних небезпек на засадах втілення принципів пріоритету прав людини, верховенства права, додержання балансу інтересів особи, суспільства і держави, адекватності засобів захисту національних інтересів від реальних та потенційних загроз у світі, що стрімко зростають. Відтак здійснено аналіз тероризму як соціально-політичного явища, розглянуто причинно-наслідкові звязки тероризму з розвитком суспільних відносин, його залежність від соціально-політичної та економічної обстановки; зосереджено увагу на проблемах сутності та змісту тероризму, його місця й ролі в сучасному соціумі.Розділ 1 «Методологічні проблеми аналізу тероризму як соціального явища та поняття» містить два підрозділи, у яких розглядаються питання, повязані з обґрунтуванням методів розкриття змісту поняття «тероризм» та виявленням сутності основних понять і підходів щодо наукознавчої інтерпретації тероризму як системного соціального явища. «Методологія дослідження категорії «тероризм» та наукові підходи до визначення поняття» зазначається, що тероризм слід розглядати як багатоаспектне, складне, суперечливе і неоднозначне соціальне явище, що значно ускладнює процес чіткого та обєктивного формулювання такої дефініції, яка б розкривала сутнісну специфіку цього явища. Характеризуючи тероризм другої половини ХІХ - ХХ століття, можна виокремити мотиваційні чинники та суттєві причини виникнення даного явища, а саме: ілюзорне уявлення щодо надмірного насильства з боку влади та панівних груп населення, непомірного зростання економічної та соціальної нерівності (що слугувало виправданню тероризму на підставах його трактування як адекватної відповіді на насильство влади); «чорно-біле» бачення світу, розподіл людей на «своїх та чужих» і обґрунтування у цьому звязку можливості фізичного знищення чужих; налаштованість на спрощення, примітивізацію суспільних відносин, ігнорування складних взаємин у суспільстві, суперечливих та внутрішньо-конфліктних явищ і процесів, психологічних факторів, природи людини; доведення критики права та основних правових інститутів до заперечення права взагалі та проголошення принципу виправданості порушення будь-яких правових норм, навіть тих, що базуються на віковічній загальнолюдській моралі; моральне виправдання тероризму посиланнями на аморальність рішень панівних класів; віра в те, що мета виправдовує засоби та створення культу насильства; переконання в тому, що побудувати суспільство справедливості можливо в будь-який час і будь-де, незважаючи на конкретні історичні умови та історичний досвід людства; нетерпимість та месіанські претензії багатьох лідерів революційно-терористичного руху, неприязнь до людей. У широкому розумінні осмислювати тероризм слід не тільки як суспільно-політичне явище, а й як психологічне, оскільки психологія вивчає відносини між людьми, а тероризм - це своєрідний різновид прояву взаємодії між людьми. У підрозділі 2.