Життєвий шлях та формування світогляду Григорія Сковороди. Ідея чистої або "сродної" праці в системі філософських поглядів Григорія Сковороди. Проблема людини та досягнення нею щастя та гармонії з оточуючим світом у філософських поглядах Сковороди.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки України Київський національний університет будівництва і архітектури Індивідуальна робота З філософіїРозвиток духовної культури України та її народу нерозривно повязаний з іменем великого філософа, поета і письменника, педагога Григорія Сковороди, який жив і творив у XVIII столітті. Григорія Сковороду відносять до типових представників української просвітницької філософії, а також часто називають українським Сократом. На думку Григорія Сковороди, саме філософія, або «любомудріє», як він говорив, скеровує усе коло справ до мети, щоб дати життя духу, благородство серцю, світлість думкам. Різностороння творчість Сковороди як філософа-мислителя, письменника, педагога, музиканта, художника, знавця духовної спадщини античності і середньовіччя, інтелектуальних досягнень ранньомодернового часу, його суспільно-історичні, етичні й естетичні погляди становлять важливий етап у розвитку вітчизняної наукової і суспільно-політичної думки. Григорій Сковорода став не тільки основоположником новітньої української філософії, яка базувалася на міцному фундаменті Святого Письма та ідей мислителів давнини, а й зявився в образі Предтечі, який прокладав хресний шлях Месії України - Тарасу Шевченку.Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме - мандрівку. Посланець передав йому запрошення цариці, але Сковорода, просто й спокійно дивлячись в очі посланцеві, заявив: «Скажіть цариці, що я не покину України - мені дудка й вівця дорожчі царського вінця». Приятель і життєписець Сковороди Ковалинський теж засвідчував: “Коли писав Сковорода для свого краю, то і вживав деколи української мови та правопису, вживаного в українському виговорі. Мали також на цілі послухати Сковороди… За обідом був Сковорода незвичайно веселий і говіркий, навіть жартував, оповідав про своє минуле, про свої мандрівки, досвіди.Сковорода прийшов у філософію майже у 50-річному віці, розпочавши мандрівне життя, коли створював свої філософські діалоги, трактати, притчі та проповідувати своє філософське вчення. Біографи зазначають, що Сковорода володів глибоким розумом, феноменальною памяттю, мав поетичні здібності та здібності до малювання, виключний музичний слух і голос; він писав вірші, складав музику, грав на кількох музичних інструментах. Особливість творчої поведінки Григорія Сковороди, яка відобразилася на характері його філософського вчення та творчості, полягала в тому, що при негативному відношенні до світу, що за його словами грузнув в користолюбстві, він не займався критикою політичних відносин у суспільстві, а переніс боротьбу зі злом у сферу освіти, культури та моралі. Редько, автор книги “Світогляд Г.С.Сковороди”, вважає, що Сковороду, як мислителя характеризують постійні творчі пошуки, прагнення знайти самостійні відповіді на питання, які ставило перед ним саме життя. Вже в ранній період своєї творчої діяльності Сковорода починає створювати свою філософію, яка, на його думку, повинна стати теоретичним підгрунтям для вирішення поставленої ним проблеми щастя.При тому, що твори Сковороди були широко відомі - вони передавались усно, розповсюджувались у рукописах, їх обговорення мали місце як в інтелігентських колах, так і в селянських родинах, - за життя мислителя жодна з його праць не була надрукована. Сковороди мала значний вплив на формування цілої плеяди українських і російських мислителів і літераторів - І. Літературні твори і філософія Сковороди були вагомі і для Тараса Шевченка, який проводив паралель між Сковородою та шотландським народним поетом Р. Бернсом. Пантелеймон Куліш присвятив філософу твір «Грицько Сковорода. Інші - ставили Сковороду в один ряд із класиками української літератури - Котляревським, Гулаком-Артемовським, Квіткою-Основяненко.Сковорода стверджував, що головною метою людського життя є філософія, бо голова справ людських є дух його - думки, серце; філософія прагне дати життя нашому духу, благородство серцю, світлість думкам, як голові всього. Він шукає відповідь на складні життєві питання - хто така людина, який зміст її життя, для чого ми приходимо у цей світ, які основні грані людської діяльності. Філософ шанував людину праці і його твори пронизані ідеєю, що праця є найвищою моральною чеснотою людини. На думку Григорія Сковороди, саме “філософія, або любов до мудрості, скеровує усе коло діл своїх до тієї мети, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голові усього. У трактаті "Симфонія, названа книга АСХАНЬ, про пізнання самого себе" Сковорода від імені одного з дійових осіб "Друга" задає питання «…А що ж таке людина?», на що далі слідує відповідь: «Щоб воно не було: чи діло, чи дія, чи слово - все те марнота, якщо воно не отримало свого здійснення в самій людині.
План
План
Вступ
1. Шлях Григорія Сковороди в філософію
1.1 Життєвий шлях
1.2 Формування світогляду Григорія Сковороди
1.3 Спадщина філософа
2. Філософські погляди
2.1 Єдність філософії та життя
2.2 Ідея трьох світів
2.3 Ідея чистої або «сродної» праці в системі філософських поглядів Григорія Сковороди