Розглядається проблема осмислення підвалин екології ідентичності людини. Здійснено філософський аналіз взаємозв’язку теорії і практики ідентичності з світоглядними орієнтаціями особистостей та груп. Показана колізія теорії і практики ідентичності.
Аннотация к работе
ФІЛОСОФІЯ ЕКОЛОГІЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЛЮДИНИОпределен примат диалектической тотальности идентичности в деле осмысления исторического процесса взамодействия «Я-идентичности» и «Мы-идентичности». The primacy of the dialectical totality of the identity in understanding the historical process of interaction «I-identity» and «We-identity» is defined. Точка зору, яку ми намагаємося тут розвивати, полягає в тому, що ідентичність має не тільки соціальну (комунікація з «іншими»), культурну (міра людського в людині), психологічну (субєктивне переживання «індивіда», взяте як унікальне ціле) природу - ідентичність «Я» переживається тільки серед значущих «інших» («Ми»), тобто комунікація з «іншими» допомагає утриманню, відтворенню почуття внутрішньої тотожності й безперервності), - але і когнітивну (висловлювання про умови людського буття - колізія «слів» і «речей», де прийняті способи осмислення «речей» самі є «речами», наприклад: «Я-концепція» як подвійність переживань ідентичності - «Я-індивід» і «Я-як-усі»). Так, наприклад, «вода» Фалеса, «атом» Демокріта, «число» Піфагора, «структура» Фуко, «техніка» Хайдеггера грають тут ту саму ж роль, що й універсалізоване вітчуження в інших філософських онтологічних концепціях, де реальні проблеми конкретного суспільства несвідомо зводяться в абсолют і перетворюються у дещо непереборне, в субстанцію (субстрат), проти чого марно боротися («субстанція» - засада, замісник «речей», тобто те, за допомогою чого можна зрозуміти, чому щось існує; ідеологічна природа «субстанціалізування висловлювань» науково усвідомлюється лише в останній час, коли стає зрозумілим механізм політекономічної аналогії: «субстанціалізування» можливе тільки там, де «добро» робиться «товаром», «обмін» - «обігом», а на місце «мислення продуктами» приходить «мислення грошима», де гроші (золото) стають замісником всіх речей - «гроші вирішують все»). У догматичній метафізиці маємо справу з соціопроекцією панівної системи суспільних відносин (наприклад: відносин особистої залежності - наочного «мислення продуктами або добром» (міфологія, релігія) - як пануючих в общинному суспільстві; відносин імперсональної, речової залежності - абстрактного «мислення грошима або товаром» (філософія) - як пануючих у класовому суспільстві) на світ в цілому з подальшою інверсією зі світу на суспільство, коли крім іншого обґрунтовується і виправдовується громадський порядок, з яким автор такої метафізики себе схильний (несвідомо) ототожнити, ідентифікувати, в якому йому комфортно/дискомфортно, в якому він себе позитивно/негативно оцінює.Екологія ідентичності людини як теорія балансу паттерну «Я-Ми-ідентичності» стає необхідною частиною осмислення сучасної соціальної практики формування ідентичності. Теорія тільки тоді вірно пояснює світ, коли вказує шляхи його оптимальної зміни. Збіг зміни обставин суспільного буття свідомою діяльністю людей може бути раціонально осмислено тільки як революційна практика. Революційна практика здійснює перехід до більш широкої площини свідомості та самосвідомості, тобто до зміни перспективи погляду людини на себе саму і на світ. Екологія ідентичності людини висловлює це історичне зростання свідомості та самосвідомості, а саме: без «Ми-ідентичності» не існує ніякої «Я-ідентичності».