Навчання джайнізму й буддизму. Ведична релігія, тексти індуської (хараппської) культури (2500-1700 років до н.е). Проповіді Будди у Варанаси. Основні тези упанішад. Ідеології ведичного брахманізму, ритуализма. Буддійський канон чотирьох шляхетних істин.
Аннотация к работе
Якщо ми абстрагуємося від найдавніших письмових, памятників, виявлених на території Древньої Індії, то тексти індуської (хараппської) культури (2500-1700 років до н.е.), які дотепер ще повністю не розшифровані, є першим джерелом інформації про життя (разом з археологічними знахідками) суспільства - так звана ведична література. Відповідно до цього гімну, спочатку не було ні сущого (сат), ні несущого (асат), не було повітряного простору й неба, не було смерті й безсмертя, дня й ночі. У деяких місцях розвиваються старі положення про воду як першої субстанції, на основі якої виникають окремі стихії, боги й увесь світ. Той, чиї дії не були правильні, може в майбутнім житті народитися як член нижчої варни (стану), або ж його атман потрапить у тілесне сховище тварини; не тільки варни, але й всі, із чим людина зустрічається в житті, визначено кармою. Пізнання (одна із центральних тем упанішад) складається в повному усвідомленні тотожності атмана й брахми, і лише той, хто ця єдність усвідомлює, звільняється з нескінченного ланцюга перероджень (самсари) і підноситься над радістю й скорботою, життям і смертю.
Список литературы
1. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. - М., 1985
2. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий. - М.,1991
3. Яблоков І.Н. Соціологія релігії. - К., 2004
4. Уледов А.К. Духовне життя суспільства. - К., 2000