Філософське вчення Канта "Критика чистого розуму". Діалектика та трансцендентальне вчення про метод. Оцінка апріорного синтетичного знання. Дослідження логічної будови суджень в математиці, трансцендентальної естетики, закона природи та причинності.
Аннотация к работе
Есе на тему: Філософія І.Далі він зазначає, що «наше століття, який немає намір більше обмежуватися мінімальним знанням і вимагає від розуму,щоб він знову взявся за самої важкий зі своїх занять - за самопізнання і заснував би суд, який би підтвердив справедливі вимоги розуму, а з іншого боку були б в змозі усунути всі не обґрунтуванні домагання - Не шляхом накази, а спираючись на вічні та незмінні закони самого розуму. Рішення поставленої вище завдання, як вважає Кант, містить в собі разом з тим можливість застосування чистого розуму при створенні і розвитку всіх наук, що містять апріорне теоретичне знання про предмети, тобто відповідь на питання: Як можлива чиста математика? Тому чистим Кант називає розум, який містить принципи безумовно апріорного знання. Кант, встановлює підрозділи цієї науки маючи на увазі, щоб до неї не входили поняття, що містять у собі щось емпіричне, тобто щоб апріорне знання було абсолютно чистим. Проте представлення простору, спираючись на яке геометрія конструює при своєму розумі обєкти, що не може бути, вважає Кант, представленням простору емпіричного, тобто даного в досвіді; якби судження в геометрії грунтувалися на представленні емпіричного простору, то істини геометрії не могли б мати безумовно загального і необхідного значення:вони були б всього лише імовірними узагальненнями з досвіду.