Розгляд питання дослідження в дореволюційній історіографії наукової спадщини відомого українського вченого Філарета Колесси у галузі українського етнографічного музикознавства. Оцінка творчості Філарета Колесси як музикознавця в дорадянський період.
Аннотация к работе
ФІЛАРЕТ КОЛЕССА - ОСНОВОПОЛОЖНИК УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОГРАФІЧНОГО МУЗИКОЗНАВСТВА: ДОРАДЯНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯАктивну етнографічно-музикознавчу діяльність Філарет Колесса проводив протягом всього свого життя: він був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Всеукраїнської академії наук, керівником львівського відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії Академії Наук УРСР та був активним учасником міжнародних конгресів етнографів, фольклористів та музикознавців. В 1905 році вийшла стаття Олександра Бережницького "Наші музики", де автор називає Філарета Колессу представником національного напрямку в українській музиці та зазначає, що поряд з фіксацією фольклорного матеріалу вчений започаткував практику паралельної фіксації етнографічних явищ, які зображували певні святочні моменти народного життя[1]. Стаття Станіслава Людкевича "Націоналізм в музиці" [9; 10; 11] поклала початок наукової полеміки вчених щодо ключових питань, повязаних з особливостями фольклорно-етнографічних досліджень, яка отримала своє продовження в праці Філарета Колесси "До питання про український музичний стиль" [4] та завершилась виходом статті Станіслава Людкевича під назвою "Кілька поправок до так званого питання про український пісенний стиль" (газета "Діло", 1908 р.) [8], хоча остаточної крапки в цьому питанні ніхто із вчених не поставив. Але насправді ця дискусія розпочалася значно раніше в 1898 році коли Станіслав Людкевич з іншими вченими перебуваючи на квартирі у Філарета Колесси читали листи Миколи Лисенка до Станіслава Людкевича та обговорювали питання про національний стиль у музиці. Тому Станіслав Людкевич всіляко намагався заперечувати погляди Філарета Колесси на українську музику як оригінальне явище народу та відкидав будь-які вказівки на її специфічність, проводячи аналогії з музикою інших народів [27, 12].