Головні етапи та особливість участі Ф. Ернста у процесі охорони пам’яток культури й музейному будівництві України. Дослідження чинників, що вплинули на ефективність його діяльності у складі відповідних пам’яткоохоронних і музейних закладів й установ.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана в Полтавському університеті споживчої кооперації України Центральної спілки споживчої кооперації України Науковий керівник доктор історичних наук, професор Нестуля Олексій Олексійович, завідувач кафедри філософії та політології ректор Полтавського університету споживчої кооперації України Міністерства освіти і науки України Захист відбудеться “23”грудня 2005 р. о 16. 30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 у Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.По-друге, критичний аналіз діяльності памяткоохоронців, узагальнення їхнього позитивного досвіду в минулому дозволить зробити не тільки теоретичні узагальнення, але й виробити на їх основі пропозиції щодо оптимальних шляхів вирішення сьогоденних проблем дослідження, збереження та повернення національної історико-культурної спадщини. По-третє, незважаючи на те, що останніми десятиліттями яскрава особистість Федора Ернста неодноразово привертала увагу науковців, в українській історіографії відсутні праці, присвячені всебічному, комплексному дослідженню його величезного внеску, як науковця, мистецтвознавця, музейника й памяткоохоронця в розбудову української національної культури. проаналізувати його досягнення у справі розшуку і повернення Україні її історичних та мистецьких скарбів; Розвязання вказаних завдань дозволить дати обєктивну оцінку ролі й місця Федора Ернста в українському памяткоохоронному русі, музейному будівництві та реституційних процесах, а також сприятиме кращому розумінню їх перебігу в Україні впродовж 1917-1933 рр. Обєктом дослідження виступає історичний розвиток системи охорони памяток старовини і мистецтва та музейного будівництва в 1917-1933 роки, який зумовлювався активізацією кращих сил української інтелігенції у розбудові національної культури. ернст охорона памятка музейнийПерші спроби осмислити процеси охорони памяток і музейного будівництва в Україні 1917-1930-х років належали їхнім безпосереднім учасникам - видатним українським ученим, громадським діячам та музейним працівникам: М.Біляшівському, М.Грушевському, О.Дахновичу, В.Дубровському, Ф.Ернсту, О.Новицькому, С.Таранушенку, Ф.Шміту, Д.Щербаківському та ін.1. Серед них необхідно виділити збірник науково-методичних матеріалів “Охорона, використання та пропаганда памяток історії і культури в Українській РСР” у 6-ти частинах, виданий у 1989 р.4 Автори вміщених у ньому розвідок: П.Тронько, О.Нестуля, В.Войналович, Т.Григорьєва, Ю.Данилюк, С.Кот, на основі широкого кола архівних джерел, обєктивно розглянули участь широких кіл громадськості у дослідженні та збереженні вітчизняної історико-культурної спадщини. Зокрема, питання про вітчизняні культурні цінності, що знаходяться сьогодні у музеях Росії, неодноразово піднімали у своїх публікаціях Г.Скрипник, С.Кот, О.Нестуля та ін.2 У цьому плані необхідно виділити великі вступні статті С.Кота, О.Нестулі та С.Нестулі до збірників документів “Українські культурні цінності в Росії: перша спроба повернення 1917-1918 рр.” та “Українські культурні: _ цінності в Росії На шляху до діалогу. При написанні роботи дисертанткою були комплексно використанні джерела різних груп, які при системному аналізі та взаємному доповненні склали основу для висвітлення діяльності Федора Ернста у сфері охорони памяток, музейного будівництва та повернення історико-культурної спадщини України у 1917-1933 роки. У другому розділі „Участь Ф.Ернста у памяткоохоронному русі України 1917-1925 рр.” дисертанткою проаналізовано діяльність громадських та державних інституцій по реєстрації, вивченню та збереженню памяток вітчизняної історії та культури.