Створення та функціонування органів державної безпеки комуністичної доби та діяльність Ф. Дзержинського. Налагодження взаємовідносин між Всеросійською та Всеукраїнською надзвичайними комісіями у війні. Пропозиції щодо масових розстрілів та пограбування.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки України Вінницький державний педагогічний університет ім.Зокрема Харківський губернський головний штаб по боротьбі з контрреволюцією 27 лютого 1918 р. було перейменовано на Головний штаб Донецької республіки по боротьбі з контрреволюцією, а його компетенція поширювалася на Донбас та Харківщину. Такий побіжний аналіз керівництва надзвичайних комісій загалом пояснює спрямованість їхньої діяльності в Україні та роль представників російського більшовизму у формуванні українських радянських органів влади, зокрема й державної безпеки. І все ж регіональні «надзвичайні комісії по боротьбі з контрреволюцією» через обєктивні історичні обставини не змогли стати повноцінними «бойовими загонами партії» на українських теренах. Скрипник, який очолював українську радянську делегацію під час візиту до РСФРР, 6 квітня 1918 р. заявив, що «ЦВК України та Народний секретаріат мають джерелами своїх дій не те чи інше ставлення того чи іншого наркома Російської Федерації, а волю трудящих мас України». Дзержинський зазначив, що ці заходи слід поширити на Україну, Білорусь, Литву та інші республіки, які були формально незалежними від радянської Росії.