Вивчення контактно-генетичних зв’язків і типологічних аналогій, паралелей та відмінностей між творчістю Достоєвського і представниками "Південної школи" американського роману Вільямом Фолкнером, Р.П. Уорреном, К. Маккалерсом, В. Стайроном та В. Персі.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРоботу виконано на кафедрі теорії літератури та славістики Рівненського державного гуманітарного університету, Міністерство освіти і науки України. Дисертацію присвячено вивченню контактно-генетичних звязків і типологічних аналогій, паралелей та відмінностей між творчістю Достоєвського і представниками “Південної школи” американського роману Вільямом Фолкнером, Р.П.Уорреном, К.Маккалерс, В.Стайроном, В.Персі. Аналізуються головні ознаки жанру “роман-трагедія” /трагічний конфлікт “Особи зі світом”, особливості розвитку сюжету, трагічні герої, трагічна розвязка тощо/ на прикладі творів “Злочин і кара”, “Брати Карамазови” Достоєвського, “Світло в серпні”, “Авессалом! Досліджується, як різні форми психологізму Достоєвського /психологічний аналіз, “внутрішній монолог” та його різновиди, сновидіння, “двоїстість”, елементи карнавально-сміхової культури/ використовували письменники-південці К.Маккалерс /”Серце - самотній мисливець”, “Годинник без стрілок”/, В.Персі /“Кіноглядач, “Останній джентльмен”, “Ланселот”/, Стайрон /“Підпали цю домівку”/ при вирішення ними проблеми “відчуження” людини. As a subject of this analysis various forms of psychologism of Dostoevsky, i.e. psychological analysis, “inner monologue” and its invariants, dreams, “duality” ets. had been used by the writers-southerners such as K.MCCULLERS /“The Heart is a Lonely Hunter”/, W.Percy /”The Moviegoer”, “The Last Gentleman”, “Lanselot”/, W.Styron /”Set this House on Fire”/ in the process of their solution the problem of “alienation” of the man.Він вніс у світову літературу нову височінь бачення душевного життя людини, недарма Томас Манн назвав його "першим психологом світової літератури"; по-новому розкрив співвідношення долі людської і "долі народної"; створив новий тип реалізму /"субєктивний реалізм"/; справив суттєвий вплив на розвиток соціально-психологічного роману і водночас створив новий романний жанр /"роман-трагедія"/; по-новому підійшов до розкриття проблеми психології влади і політики тощо. Творчість Роберта Пенна Уоррена цілісно досліджувалась у працях американських критиків Хьюі Мура, Вільяма Бедфорда Кларка, Джеймса Джастуса, Барнета Гуттенберга, їй присвячені розвідки російських науковців М.Мендельсона і Л.Татарінової. Звернення дисертантки саме до цих представників “Південної школи” американського роману обумовлене тим, що в їхній творчості звязки і співвідношення із Достоєвським найбільш наявні, причому ні в американській, ні у вітчизняній компаративістиці немає комплексних досліджень контактно-генетичних звязків і типологічних сходжень між творчістю Достоєвського і романістами "Південної школи" В.Фолкнером, Р.П.Уорреном, К.Маккалерс, В.Стайроном та В.Персі, що і забезпечує актуальність цієї розвідки. Досягнення цієї мети передбачає розвязання низки завдань: виявити типологічні сходження, аналогії та відмінності, що виникають між романами Достоєвського і Фолкнера при введенні трагічного елементу в наративну тканину твору; проаналізувати, як відкриття Достоєвського - художника в царині психологізму /психологічний аналіз, внутрішній монолог та його різновиди, "двоїстість", оніризми, елементи карнавально - сміхової культури/ використовували К.Маккалерс, В.Персі, В.Стайрон при вирішенні ними проблеми відчуження людини у суспільстві; зясувати, як "ускладнена, багатофункціональна, амбівалентна" роль нараторів у романах Достоєвського, Уоррена, Стайрона допомагає всебічному розкриттю проблеми психології влади у суспільстві. Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняній компаративістиці проведено комплексне дослідження контактно-генетичних звязків і типологічних сходжень, аналогій та відмінностей /у діахронному аспекті/ між творчістю Ф.Достоєвського і представниками "Південної школи" американського роману В.Фолкнером, Р.П.Уорреном, К.Маккалерс, В.Стайроном, В.Персі.У першому розділі "Жанрова своєрідність романів Достоєвського і письменників американського Півдня", що складається з двох підрозділів, зясовуються особливості жанру "роман-трагедія" на прикладі творів Достоєвського "Злочин і кара", Фолкнера "Світло в серпні", "Авессалом! Творчість Достоєвського і письменників "Південної школи" В.Фолкнера, Р.П.Уоррена, К.Маккалерс, В.Стайрона, В.Персі становить невичерпний матеріал для дослідження контактно-генетичних звязків і типологічних відношень. У своїх творах вони прагнули створити "іншу реальність", протиставити її бездуховності нового часу /"Мужик Марей" у Достоєвського, "Ведмідь" у Фолкнера, історія Касса Мастерна у романі Уоррена "Все королівське військо" тощо/.