Огляд розвитку поняття "престиж" від емпіричного рівня, через теорії середнього рівня, до сучасної теоретичної соціології. Поняття розширення даного поняття та зміни його об’єктивного аналогу. Онтологічні виміри "престижу" у соціологічному дискурсі.
Аннотация к работе
Поняття “соціальний престиж” досі вживають у науковому обігу найчастіше як емпіричне, хоча за своїм змістом і пізнавальними функціями воно вже досягло теоретичного рівня тлумачення. Доведення цього забезпечить якісні зміни у понятійно-категоріальному апараті соціології завдяки його зближенню з сучасною соціальною реальністю та визнанню того обєктивного змісту, який містить у собі поняття “соціальний престиж”. Більш того, тривалий час, зокрема, у радянській традиції, соціальний престиж розглядали суто як “престиж у сфері професій”, або ж “престиж професій” (В. Ці методи застосовано при написанні перших двох розділів роботи: при вивченні та узагальненні розвитку концептуальних уявлень про соціальний престиж у соціології, здійсненні теоретичної інтерпретації поняття “соціальний престиж”, виокремленні основних, у тому числі і категоріальних, функцій даного поняття. На їх основі, зокрема, проведено дослідження частоти вживання поняття “соціальний престиж” у соціологічному дискурсі України та Росії (підрозділ “Поняття “соціальний престиж” у сучасному соціологічному дискурсі” першого розділу), проникнення канонів соціального престижу у соціальні інститути українського суспільства (підрозділ “Категоріальні особливості поняття “соціальний престиж” другого розділу), можливостей операціоналізації поняття “соціальний престиж” (підрозділ “Особливості процедури операціоналізації поняття “соціальний престиж” третього розділу), а також операціоналізації поняття “престиж влади” (підрозділ “Визначення престижу влади в українському суспільстві” третього розділу).У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування поняття “соціальний престиж” у соціології” узагальнено розвиток концептуальних уявлень про соціальний престиж у соціології. Можемо сказати, що хоч поняття “соціальний престиж” виникло на початку ХХ століття, однак до цього воно існувало у неявній формі - замінювалось іншими поняттями (“слава” Аристотеля, критерії “ідеальної держави” Платона та “честь” Монтескє тощо). Поняття “соціальний престиж” нами свідомо обрано як таке, що є обєктом вивчення у соціології, як родове поняття, яке передбачає поділ на інші форми престижу як видові, зокрема суспільний престиж, політичний престиж, особистий престиж і т. д., і т. п. Дослідження вживання даного поняття в радянському та пострадянському соціологічних дискурсах підтвердило думку, що відбувається поступове розширення сфер цього вживання - престиж професій і діяльності, престиж науки і освіти, престиж у споживанні, престиж як вимір соціальної структури, престиж у системі мотивації, соціальний престиж як ознака соціального статусу, престиж певних цінностей і норм. Ми висуваємо гіпотезу, що в кінці ХХ століття інтелектуальна перспектива дослідження поняття “соціальний престиж” дає можливість говорити про новий рівень існування цього поняття - як категорії теоретичної соціології.У дисертації подано нове вирішення наукової проблеми - невідповідності номінального категоріального статусу поняття “соціальний престиж” його реальному місцю в понятійно-категоріальному апараті теоретичної соціології. Можемо сказати, що поняття “соціальний престиж” у своєму розвитку, вслід за розвитком соціології, набуло категоріальних ознак. Для поняття “соціальний престиж” характерними є такі категоріальні ознаки: - у розвитку змісту та функцій даного поняття відбувається розширення, зміна його обєктивного аналогу, завдяки чому розширюється предметна область вжитку поняття; змінюється теоретико-методологічний потенціал поняття “соціальний престиж”. Категорія “соціальний престиж” позначає субєктивну (а точніше - інтерсубєктивну) оцінку ступеня відповідності субєкта чи обєкта заздалегідь прийнятим оцінкам і нормам соціального авторитету, соціальної довіри, соціальної поваги, соціального впливу та соціальної значущості у спільноті, які, у свою чергу, формуються завдяки соціальній увазі до нього.
План
. Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації подано нове вирішення наукової проблеми - невідповідності номінального категоріального статусу поняття “соціальний престиж” його реальному місцю в понятійно-категоріальному апараті теоретичної соціології.
Можемо сказати, що поняття “соціальний престиж” у своєму розвитку, вслід за розвитком соціології, набуло категоріальних ознак. Воно пройшло шлях від терміна та поняття переважно емпіричного рівня (перша половина ХХ століття) через поняття теорій середнього рівня (середина та друга половина ХХ століття) до категорії теоретичної соціології (рубіж XX-XXI століть).
Для поняття “соціальний престиж” характерними є такі категоріальні ознаки: - у розвитку змісту та функцій даного поняття відбувається розширення, зміна його обєктивного аналогу, завдяки чому розширюється предметна область вжитку поняття;
- зростає інтегративний і пізнавальний потенціал даного поняття;
- змінюється теоретико-методологічний потенціал поняття “соціальний престиж”.
Звідси випливають пізнавальні функції, які виконує це поняття у понятійно-категоріальному апараті теоретичної соціології: власне пізнавальна (зі зростаючим узагальнюючим потенціалом), світоглядна, онтологічна, методологічна, логічна, регулятивна, евристична, синтезуюча, а також методична функція в емпіричній соціології. Це, вважаємо, є прямим свідченням досягнення нею статусу категорії соціології та поповнення тим самим її понятійно-категоріального апарату.
Категорія “соціальний престиж” логічно та змістовно повязана з такими категоріями соціології: “соціальна дія”, “соціальна значущість соціальної дії”, “соціальна норма”, “соціальна цінність”, “соціальна потреба”, “соціальна ідентичність”, “соціальний статус”, “субєктивна соціальна структура суспільства”.
Категорія “соціальний престиж” позначає субєктивну (а точніше - інтерсубєктивну) оцінку ступеня відповідності субєкта чи обєкта заздалегідь прийнятим оцінкам і нормам соціального авторитету, соціальної довіри, соціальної поваги, соціального впливу та соціальної значущості у спільноті, які, у свою чергу, формуються завдяки соціальній увазі до нього. Таким чином, “соціальний престиж” інтегрує у собі шість складових: ступінь соціального авторитету, ступінь соціальної довіри, ступінь соціальної поваги, ступінь соціального впливу, ступінь соціальної значущості, ступінь соціальної уваги. Крім цього, можемо говорити про соціальну успішність як про зовнішній, “обєктивний” показник соціального престижу.
Складність емпіричної інтерпретації категорії “соціальний престиж” і полягає в складності операціоналізації цих складових, а також в узагальнюючій ролі даної соціологічної категорії. Саме тому ми можемо опосередковано говорити про методичну функцію категорії “соціальний престиж”, і, відповідно, про її часткову операціоналізацію. Іншими словами, операціоналізувати можна окремі складові “соціального престижу”: “престиж професій”, “престиж споживання”, “престиж влади” тощо.
Свою методичну функцію категорія “соціальний престиж” виконує за допомогою інших понять: “довіра”, “перевага”, “позитивна оцінка”, “авторитет”. Престиж влади в Україні забезпечується як допуском до дефіцитарних ресурсів, так і її легітимністю, тобто підтримкою населенням шляхом надання певного символічного капіталу (зокрема, обрання під час голосування). Однак престиж субєктів влади як складова престижу влади має набагато складнішу природу. Зокрема, він може забезпечуватися завдяки задоволенню найнагальніших потреб населення, що буде сприяти довірі до даного субєкта. престиж соціологія дискурс
Таким чином, у дисертації узагальнено розвиток концептуальних уявлень про соціальний престиж, визначено ступінь залучення терміна “соціальний престиж” у соціологічний дискурс, розкрито категоріальні ознаки поняття, охарактеризовано його основні онтологічні виміри та зясовано особливості процедури операції. Отже, доведено, що у ході еволюції свого змісту та пізнавальних функцій поняття “соціальний престиж” досягло категоріального рівня, тобто набуло статусу категорії теоретичної соціології, що відповідає меті роботи.
Список литературы
1. Величко А.М. Функціональні звязки поняття “соціальний престиж” у теоретичній соціології // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. - №24-25. - С. 13-14.
2. Величко А.М. Специфіка вивчення соціального престижу у соціології // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. - Х.: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2006. - №723. - С. 62-65.
3. Величко А.М. Особливості вживання поняття “соціальний престиж” у соціологічному дискурсі 1985-2005 років // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. У 2-х т. Т.1. - Х.: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2006. - С. 275-279.
4. Величко А.М. Соціальний престиж у контексті ідентифікації соціальних субєктів // Психологія - ХХІ. Збірник статей молодих науковців. - К.: Генеза, 2005. - С. 5-17.
5. Величко А.М. Функціонування соціального престижу у сфері соціальної комунікації // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління. Матеріали другої наукової конференції (Донецьк, 14 квітня 2006 р.). - Донецьк: ДОНДУУ, 2006. - С. 235-238.
6. Величко А.М. Соціологічне вивчення престижу професій // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень: Матеріали VIII Міжнародної конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” 27-28 квітня 2006 року. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. - С. 137-138.
7. Величко А.М. Трансформація соціального престижу в сучасній освітній системі України // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми освіти в суспільстві ноосферної епохи (Освіта сталого розвитку)” 19-20 квітня 2007 року. - К.: КІСКЗ, 2007. - С. 220-225.