Об"єктивні і суб"єктивні чинники еволюції системи землеволодіння у Волинській губернії. Законодавство Російської імперії початку ХХ ст., яке регулювало аграрні відносини та аграрні реформи 50-60-х років та їх вплив на зміну структури землеволодіння.
Аннотация к работе
Саме на цьому грунті виникали нескінченні збройні сутички та війни між князями і боярами, а згодом між феодалами та обезземеленим селянством, між великими землевласниками та малоземельним і безземельним населенням села. Реформа 1861 р. та наступні аграрні перетворення були черговим намаганням модернізувати аграрний сектор, пристосувати його до потреб індустріалізації, що набирала широкого розмаху наприкінці ХІХ ст. Незважаючи на певні позитивні зрушення, зокрема внаслідок столипінської аграрної реформи, яка суттєво змінила систему землеволодіння та землекористування і запровадила новітні прогресивні форми господарювання, селянин все ж не став повноправним господарем землі. Більшовицька партія, яка здійснила жовтневий переворот під гаслом “Земля - селянам!”, насправді перетворила землю у державну власність, а селянина у безправного працівника колгоспно-радгоспних можновладців. Для успішного вирішення назрілих проблем може прислужитися історичний досвід аграрних перетворень попередніх століть, зокрема на Волині, яка традиційно була краєм з аграрною економікою.Аналіз законодавчих актів та урядових документів дозволив прослідкувати еволюцію законодавства в аграрному питанні та визначити основні засади політики царського уряду стосовно його вирішення; методи, засоби та особливості реалізації реформи на Волині. Основою такого господарства була власність на землю, тому виробничі відносини набували переважно форми поземельних відносин. Важливо відмітити, що на Правобережній Україні, зокрема на Волині, панувала відробіткова та натуральна рента, тоді як у південних губерніях селяни переводилися на оброк, а в європейських країнах форми ренти послідовно змінювали одна одну. Основна мета запровадження інвентарних правил, як-от: зміцнення кріпосницької системи і, в той же час, обмеження сваволі поміщиків, не була досягнута, а самі правила перетворювалися на значну перешкоду капіталістичного розвитку Правобережної України. По відношенню до всього населення губернії поляки становили 6,61% і були третьою за чисельністю групою населення на Волині (після українців, яких було 1 млн. 49 тис. і євреїв - 191 тис. 608 осіб).