Еволюція візантійської традиції в іконографії літургійного шитва пізнього середньовіччя - Автореферат

Втім з часом зі значними втратами візантійських прототипів за несприятливих історичних умов в літургійному шитві православних християн ширилися зміни, що призводили до порушення звязків з візантійськими першоосновами. Втім ще не існує спеціального мистецтвознавчого дослідження, присвяченого вивченню еволюції візантійської іконографічної традиції в літургійному шитві країн візантійського кола, включаючи й Україну, де до XVII ст. збереглася незначна кількість памяток. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні візантійської традиції в іконографії творів літургійного шитва країн візантійського кола кінця XII - XVI ст. Зібрати, систематизувати і ввести у науковий обіг нові фактичні дані для заповнення прогалин в існуючому матеріалі відносно візантійської традиції та її еволюції в іконографії літургійного шитва пізнього середньовіччя в країнах візантійського світу. Тому нижня межа визначена найранішими вцілілими візантійськими воздухами кінця XII ст. з сюжетними зображеннями, які мали подальший розвиток в літургійному шитві країн візантійського світу, а верхньою межею є XVI ст., після чого візантійська традиція згасає.Троїцький дають цінний як фактологічний, так і аналітичний матеріал щодо окремих памяток літургійного шитва із сюжетними зображеннями (переважно російських і візантійських), роблять перші кроки в їх систематизації, зясуванні походження, описують іконографію, виявляючи її символічний зміст. Цінний фактологічний матеріал за останнє десятиліття щодо візантійської традиції та її подальшого розвитку в балканських памятках літургійного шитва введено до наукового обігу зарубіжними вченими Ю. Останні дві дослідниці розкривають походження, типологію та семантику сюжетів плащаниць і воздухів, але не охоплюють низку памяток і не розглядають еволюцію візантійської традиції в іконографії літургійних тканин країн візантійського кола пізнього середньовіччя, чим і зумовлено вибір нашої теми. Розглядається вплив цих прообразів на формування сюжетів та іконографії у літургійному шитві. І хоча прориси для ікони, фрески та шитва робив один знаменщик, втім загальні для них сюжети, як «Оплакування» чи «Євхаристія», могли виконуватися інакше для кожного виду церковного мистецтва.Вперше здійснено дослідження еволюції візантійської традиції в літургійному шитві візантійського світу. Проведений в дисертації аналіз теоретичного матеріалу, архівних документів, вцілілого корпусу памяток або ж наведених в літературних джерелах втрачених предметів, систематизація нових та раніше відомих даних дозволяє не тільки розширити розроблену попередниками фактологічну базу, заповнити в ній певні прогалини, а й створити належне підґрунтя для дослідження заявленої проблеми. Показано, що зображення на богослужебних тканинах ведуть походження від старозавітної біблійної традиції і новозавітного Переказу. Виявлено, що візантійські твори літургійного шитва із сценою «Євхаристія» мали два основних варіанти: до першого віднесено ті, в яких сюжет подавався у двох частинах і на двох воздухах, а Христос зображувався у тричетвертному повороті, причащающим апостолів. Софії в Охриді є воздухом, що розкриває візантійські корені використання цієї іконографії в літургійному шитві і зумовлює її звязок з Євхаристією.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Вперше здійснено дослідження еволюції візантійської традиції в літургійному шитві візантійського світу. Проведений в дисертації аналіз теоретичного матеріалу, архівних документів, вцілілого корпусу памяток або ж наведених в літературних джерелах втрачених предметів, систематизація нових та раніше відомих даних дозволяє не тільки розширити розроблену попередниками фактологічну базу, заповнити в ній певні прогалини, а й створити належне підґрунтя для дослідження заявленої проблеми.

2. Показано, що зображення на богослужебних тканинах ведуть походження від старозавітної біблійної традиції і новозавітного Переказу. Цим зумовлений розвиток зображень на церковних тканинах у тісному звязку з богослужінням, що у своїх витоках передувало релігійному живопису.

3. Виявлено, що візантійські твори літургійного шитва із сценою «Євхаристія» мали два основних варіанти: до першого віднесено ті, в яких сюжет подавався у двох частинах і на двох воздухах, а Христос зображувався у тричетвертному повороті, причащающим апостолів. Другому варіанту притаманне фронтальне зображення Христа, благословляючого Святі Дари, або апостолів, або причащаючого останніх. Візантійська традиція дотримується символіки і текстів євхаристичного канону. Аналіз показав, що в молдовалаських і румунських памятках зустрічається тільки перший варіант. У російських цей варіант змінюється: обидві частини композиції завжди поєднані на одному воздухові, що прослідковується до XIV ct. На грецьких та балканських памятках до цього часу зберігається другий варіант.

4. Дослідження показало, що т. зв. пелена «Богоматір Оранта» (1216) з собору Св. Софії в Охриді є воздухом, що розкриває візантійські корені використання цієї іконографії в літургійному шитві і зумовлює її звязок з Євхаристією. Широкого поширення образ Богородиці набув у російських покрівцях, відмітною рисою яких стало погрудне зображення Богоматері в медальйоні в оточенні ангелів, що представлено у двох типах - «Богородиця Втілення» і «Богородиця Знамення». Виявлено термінологічну неясність вживання цих назв у музейній практиці, ключовим моментом у визначенні яких має бути положення рук Христа-Дитини. Показано, що з українських покрівців до XVI ст. зберігся лише один - «Богородиця Знамення». Висвітлено, що як візантійські, так і російські й українська памятки літургійного шитва із зображенням Богородиці ведуть походження від образу Богоматері Епіскепсис із Влахернського храму і катапетасми із собору св. Софії в Константинополі. В інших країнах візантійського кола зображення Богородиці на воздухах не поширились.

5. Євхаристичну тему, як показано в дисертації, продовжують сюжети із зображенням Христа як Агнця Божого. Витоки цього сюжету знаходяться у візантійських і балканських фресках XI - XII ст. з композиціями на тему «Служба Св. Отців» - авторів Літургії. Проведений аналіз показав, що як у фресках того ж походження до XIV ст., так і у нині втрачених візантійських воздухах XV ст. зберігається ілюстративний підхід, коли біля Агнця зображуються св. Отці-літургісти, які здійснюють богослужіння. З XIV ст. у фресках, а у XV ст. і у памятках літургійного шитва, що збереглися, в сюжеті «Служба св. Отців» зявляються образи ангелів, роль яких в композиції все більш зростає. Остання фаза еволюції цієї іконографії, коли зникає ілюстративний підхід і увага переноситься на головний символ - «Агнець Божий», що найяскравіше прослідковується на російських воздухах. У процесі дослідження розкрито також принцип композиційної побудови сюжету «Літургія Василія Великого» на російському покрівці XV ст. з хрестоподібно розташованими його частинами у вигляді пяти кіл. Висловлено версію про вплив на цю іконографію класичної форми рипид.

6. Розкрито, що сюжет «Оплакування», найпоширеніший в літургійному шитві, розвивався як відображення різних аспектів євхаристичної Жертви, чим зумовлена багатогранність у його трактуванні. Особливе типологічне розмаїття іконографічних схем цього сюжету поставило перед необхідністю провести класифікацію. Виходячи із символічного змісту зображень, виявлено чотири основних типи в іконографії «Оплакування»: тбїнственний (містичний), соборний, подійний та іконний. Аналіз показав, що до першого типу з його містичною наповненістю змісту відносяться більшість російських плащаниць і дві українські XV ст., що наслідували візантійську традицію. У двох наступних типах, поширених серед російських памяток XVI ст., посилюється розповідність, відбувається серйозний іконографічний зсув, що виявляється у зростаючому відході від аскетичності та посиленні земного характеру в зображенні євангельських подій. Останній, четвертий тип, що так само прослідковується серед російських плащаниць і возухів XV - XVI ст., свідчить про залежність їхніх композиційних схем від тих, що склалися в іконі.

7. Досліджено звязок з візантійською традицією фрагментів золотного шитва кінця XIII ст. із Софії Київської. Зясовано, що шиті золотом фігурні зображення належать єпитрахилі митрополита Кирила II (1241-1280). Запропонована реконструкція її іконографічної програми і визначено два раніше невідомих персонажі (Іоанн Златоуст і апостол). Акцентовано що ця памятка є єдиною найстарішою єпитрахиллю серед країн візантійського світу. Більш того, ретельне вивчення фотографій поховання, вцілілих орнаментальних мотивів дало підстави для припущення про їхнє розташування на сакосі митрополита Кирила II ще у XIII ст. за часів Київської Русі, чим спростовується існуюча думка про появу цього предмета церковного вбрання лише з XIV ст.

8. Проведена класифікація іконографічної програми єпитрахилей XIII - XVI ст., виходячи з основних сюжетів у верхній частині твору, дозволила виокремити дві групи памяток - Деісус і Благовіщення. У композиціях «Деісус», крім відомого варіанта, виявлена нова різновидність, що зустрічається лише в іконографії єпитрахилей - Деісус з Орантою. Уточнено атрибуцію двох відомих російських єпитрахилей - т. зв. епитрахиль митрополита Фотія (XIV ст.) та єпитрахиль з музею «Новий Єрусалим» (XV ст.).

9. Виявлено, що особливості еволюції візантійської традиції в іконографії літургійного шитва показують лінію розвитку, спрямовану на поглиблення звязку з літургійним осмисленням сюжетів і образів, на розкриття в них багатогранності Літургії. В цілому цю еволюцію можна представити наступною схемою: кінець ХІІ -ХІІІ ст. - утворення перших сюжетних варіантів; XIV ст. - початок XV ст. - активне формування нових типів іконографії та їх розмаїття; XV - середина XVI ст. - паралельне використання різноманітних іконографічних схем; друга половина XVI ст. - тенденція до сюжетної та іконографічної уніфікації у літургійному шитві країн візантійського світу.

Гриднева Ю. Анализ и критерии подхода к созданию произведений литургийного шитья // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Вип. 2-3. - Харків: Харківській художньо-промисловий інститут, 2000.

Гриднева Ю. Истоки литургийного шитья // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Вип. 4-5.- Харків: Харківській художньо-промисловий інститут, 2000. - С. 60.

Гриднева Ю. Влияние функционального применения иконы, фрески, шитья на формирование их иконографии // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Вип. 6-1. - Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2000 - 2001. - С. 53-58.

Гриднева Ю. Особенности иконографии “Положение во гроб” в церковном шитье // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв, № 5. - Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2001. - С. 125-130.

Гриднева Ю. Традиция и стереотип в церковном шитье // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв № 6. - Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2002. - С. 209-212.

Гриднева Ю. Плащаницы ризницы Троице-Сергиевой лавры как иконографическое раскрытие граней литургии // III Международная конференция Троице-Сергиева лавра в истории, культуре и духовной жизни России (Тезисы докладов). - Сергиев Посад: Сергиево-Посадский государственный историко-художественный музей-заповедник, Троице-Сергиева лавра, Московская Духовная академия и семинария, 2002. - С. 62-63.

Гриднева Ю. Сохранение и использование иконографических традиций в церковном шитье // Могилянські читання 2002 року. Музейна справа в Україні на зламі тисячоліть. Зб.наук.пр. - Київ: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2003. - С. 134-139.

Гриднева Ю. Редкие иконографические изображения в церковном шитье Византии и Руси XIII - XVI вв. и принципы подхода к их прочтению. // Греция древняя и средневековая: проблемы истории и методологии. Материалы круглого стола молодых ученых. - Харьков: ХНУ им В. Н. Каразина, 2004. - С. 28-34.

Гриднева Ю. Византийские иконографические традиции плащаниц и воздухов: воспринятое и утерянное // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Зб.наук.пр. Вип. 7. - Харків: НМЦ «СД», 2004. - С. 8-12.

Гриднева Ю. Иконографические образы византийского шитья - попытка изобразить неизобразимое // Південний архів. Філологічні науки. Зб. наук. пр. - Філологічні науки. Вип. XXII. - Херсон: Херсонський державний університет, 2003. - С. 48-52.

Гріднєва Ю. Іконографічні інтерпретації у церковному шитві XIII - XVI ст // Могилянські читання 2002 року. Музейна справа в Україні на зламі тисячоліть. Зб. наук. пр. - Київ: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2003. - С. 134 - 139.

Гріднєва Ю. Археологічні тканини Софії Київської у світлі візантійської традиції // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Харків: ХДАДМ, 2006 - № 8 - С. 26-48.

Гріднєва Ю. Типи іконографії "Оплакування" як грані осмислення літургії // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Харків: ХДАДМ, 2006. - № 9 - С. 36-51.

Гриднева Ю. Эволюция византийской традиции в изображении Богоматери Знамения на позднесредневековых покровцах (из музеев России) Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв, №10: Зб.наук.пр. Харків: ХДАДМ, 2006. - С. 25-39.

Гриднева Ю. Вопросы экспонирования деталей шитья с епитрахили и саккоса митрополита Кирилла II (1242-1280) из раскопок в Софии Киевской Могилянські читання 2006 року. Музейна справа в Україні на зламі тисячоліть. Зб. наук. пр. - Київ: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2006. - С. 204-214.