Принципи та умови виникнення меркантилізму. Теорія власності в сучасних економічних концепціях. Концептуальний смисл власності. Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів. Еволюція теорії власності в ренесансному меркантилізмі.
Аннотация к работе
Проблеми змісту та структури відносин власності привертали увагу мислителів різних епох. Серед великої кількості дефініцій можна виокремити трактування власності як категорії влади, відносин привласнення, засобу обєктивізації особистості шляхом вкладення волі в певну річ, крадіжки спільного майна, способу поєднання робітників із засобами виробництва, сукупності суспільних відносин, системи доступу до обмежених ресурсів, санкціонованих державою та суспільством, поведінкових відносин тощо. З економічної точки зору власність відображає, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, та з іншого - спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва. В економічному житті існують різні форми відносин, тому наявність різних форм власності - закономірне явище. Ще не так давно сама постановка питання про історизм відносин власності, можливість їхнього еволюційного розвитку, пристосування до умов виробництва, що постійно змінюються, вважалася помилковою.Головною передумовою генези меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталізму. Це був період, який Маркс назвав "початком нагромадження капіталу", повязаний з такими негативними явищами у суспільстві як работоргівля, колоніальні загарбання, розорення дрібних виробників. Значну роль у виникненні капіталістичного способу виробництва відіграв торговий капітал, а формування світового ринку, що розпочалось з великих географічних відкриттів XV-XVII ст., пожвавлення зовнішньої торгівлі призвело до зростання багатств у окремих осіб, перед усім у окремих купців і торговельних компаній. Економічними передумовами виникнення меркантилізму були: o зростання рівня розвитку продуктивних сил, o поглиблення суспільного поділу праці, o перехід від натуральних відносин до товарно-грошових. Заборона вивозу золота і срібла, а гроші мають бути в обігу.Одним із своїх найважливіших досягнень у цій сфері - власності - західні вчені вважають те, що на відміну від ортодоксального підходу вони в явній формі визнавали існування альтернативних систем власності й зробили їх предметами порівняльного аналізу. В літературі виокремлюються три основних філософсько-правових оцінки власності: 1) в умовах системи приватної власності власником виступає індивід, чиє слово у вирішенні питання про використання ресурсу суспільство визнає остаточним; 2) за системи державної (колективної) власності проблема вирішується шляхом введення соціальних правил, відповідно до яких доступ до рідкісних ресурсів встановлюється відповідно до "колективних" інтересів суспільства в цілому; 3) за системи суспільної (комунальної) власності доступ до того чи іншого ресурсу відкритий для всіх без винятків, а коли обсяг ресурсів є величиною обмеженою, регулятором виступає принцип "хто перший зайняв, той перший скористався". Відтак власниками є особи, які повинні були б володіти певними благами за законом, навіть якщо фактично вони не є власниками. (науково-технічна революція, прискорення індустріального розвитку, загострення сировинної та екологічної проблем, виникнення нових форм власності та господарювання, потреба у підвищенні економічної зацікавленості й економічної відповідальності за використання власності) сприяли формуванню у 60-70-х роках XX ст. економічної теорії прав власності як самостійного розділу сучасної економічної думки. При цьому відносини власності виводяться із рідкісності ресурсів і передбачають обмеженість благ, яка породжує конкуренцію між економічними субєктами; враховується рідкісність не лише фізичних обєктів, а й результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі обмеженість рівня знань, майстерності, конституційної структури суспільства тощо; власність трактується як система винятків із доступу до обмежених благ, що передбачає чітке визначення прав власності, їх специфікацію; як обєкт власності аналізуються не ресурси як такі, а набута економічним субєктом частка прав на їх використання.Предметне поле філософських досліджень завжди включало в коло своїх інтересів власність, котра концентрувала в собі бажання, прагнення, надії, розчарування, злети, падіння, очікування людини. Власність є приватною справою її володаря, який "з власної волі та з власного розсуду, як самостійний власник чи пайовик і співвласник власності, що належить групі та колективу, може всім тим, чим він володіє, користуватися і розпоряджатися вільно: залишати спадщину, дарувати, продавати, переміщати1. Власність розрізняється як власність (володіння) на своє "Я" і власність (володіння) на речі. Право власності (володіння) на своє "Я" властиве кожній людині і є передумовою її правового існування, існування як субєкта правових відносин, учасника суспільного договору Кожний громадянин держави володіє цією правовою якістю - бути володарем себе самого і стає внаслідок цього правовим партнером певної держави. Нерівність величини власності створює основу нерівності політичних прав участі. меркантилізм власність ренесанснийВласність розрізняєть
План
Зміст
Вступ
1. Загальні принципи та історичні умови виникнення меркантилізму
2. Теорія власності в сучасних економічних концепціях
3. Концептуальний смисл власності
4. Власність і справедливість у поглядах середньовічних мислителів
5. Еволюція теорії власності в ренесансному меркантилізмі