Огляд основних підходів до розуміння сутності світогляду. Взаємозв’язок суспільного буття та свідомості як закономірність еволюції світогляду людини. Зміст детермінант оптимізації процесу формування соціально-конструктивного світогляду сучасного українця.
Аннотация к работе
Аналіз еволюції світоглядних орієнтацій засвідчує мінливість, рухливість, змінюваність світогляду людини, виявляє його сумарний вектор у різні соціокультурні епохи, допомагає зясувати тенденції розвитку сучасного світоглядного комплексу і запропонувати механізм його формування. Суттєвою ознакою соціально-філософського дослідження еволюції світогляду людини має стати комплексне теоретичне осмислення змін у світоглядних орієнтаціях людини в умовах трансформації суспільства. Це потребує всебічного аналізу обєктивних і субєктивних чинників соціокультурної детермінації світогляду, осмислення історичного поступу соціуму та його культури через проекцію та уособлення у світогляді людини. Соціально-практична актуальність зазначеної теми підкріплюється тим, що в теоретико-пізнавальному сенсі процес еволюції світогляду людини недостатньо розроблений і потребує філософського осмислення, що відкриває можливість виявлення загальнозначущих чинників, які виступають рушіями еволюції уявлень людини про світ, своє місце і роль у ньому, визначають характер її діяльності, що є особливо актуальним для сучасного українського суспільства. Предметом дослідження виступає еволюція світогляду людини та сукупність детермінант оптимізації світоглядних орієнтацій людини.“Огляд наукових досліджень проблеми еволюції світогляду людини в суспільствознавстві” проаналізовано стан вивчення досліджуваної теми, виокремлено основні підходи до розуміння сутності світогляду та його розвитку, зясовано основний доробок попередників у розробці світоглядної проблематики. Київська філософська школа, до якої належать М.Попович, В.Андрущенко, В.Бех, І.Бичко, Є.Бистрицький, І.Бойко, Н.Хамітов, С.Кримський, В.Крисаченко, М.Михальченко, В.Огневюк, В.Кремень, Є.Андрос, М.Цюрупа та інші, розглядає проблему еволюції світогляду як зміну індивідуально вмотивованого способу життєдіяльності особи, способу духовно-практичного освоєння світу. Виходячи з того, що завдання соціальної філософії полягає в категоріальному визначенні соціального простору та його складових, у розкритті логіки його розвитку, в тому, щоб виразити в понятійній формі його сутнісні риси, атрибути та прояви, в дисертації зазначається, що соціально-філософський аналіз проблеми еволюції світогляду передбачає визначення сутності, атрибутів еволюції світогляду людини, виявлення чинників, модусів цього процесу, розкриття структури світоглядного комплексу на індивідуально-особистісному та загальнолюдському рівні, тенденцій його розвитку на сучасному етапі, обґрунтування логіки соціокультурної детермінації та особливостей світоглядних змін у сучасному українському суспільстві. Дисертант добирає понятійно-категоріальний апарат для свого дослідження (світогляд, еволюція, людина, буття, цінності, соціум, розвиток, глобалізація), окреслює методи (діалектичний, соціокультурний, герменевтичний, компаративний) та підходи (феноменологічний та комплементарний), за допомогою яких вивчатиметься зміст та механізм еволюції світогляду людини. Сталим базисом еволюції світогляду людини визначений архетип, а варіативний комплекс світогляду людини у поєднанні з перехідним механізмом традиції (діє на основі сталої частини системи світогляду людини, але змінюється) гармонізує світогляд людини зі змінами у парадигмі буття.У дисертації здійснено узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у визначенні природи еволюції світогляду людини, характеристиці чинників і напрямків цього процесу. В результаті соціально-філософського аналізу проблеми еволюції світогляду визначено сутність світогляду та чинники змін змісту та спрямованості його складових, структури світоглядного комплексу, тенденцій його розвитку на сучасному етапі, логіки соціокультурної детермінації та особливостей світоглядних змін у сучасному соціумі. Концепт "еволюція світогляду" має наступний вектор у семантичному полі - це процес таких змін у системі світоглядних орієнтацій людини, які відображають формування нової парадигми буття людини та її життєвої стратегії. Індивідуально-людський аспект еволюції світогляду людини проаналізовано у ракурсі родини, професійного оточення, соціальної ролі особи, особистих зусиль по самовдосконаленню та саморозвитку, накопичення життєвої мудрості тощо, а загальнолюдський аспект розглядається з позицій цивілізаційних викликів, що характеризуються радикальною зміною умов існування людини та суспільства. Обєктивними чинниками еволюції світогляду виступають культура (мова, ідеологія), історія (війни, революції, геноцид), політика (діяльність/бездіяльність держави та інституцій громадянського суспільства) і субєктивними - вік, стан здоровя, внутрішній світ людини, ментальність, знання, воля, індивідуальні цінності, ідеали, індивідуальний “життєвий досвід”, особисті смаки та уподобання, соціальна активність людини.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації здійснено узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у визначенні природи еволюції світогляду людини, характеристиці чинників і напрямків цього процесу.
Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані у такий спосіб: 1. Проблема світогляду та його складових є традиційною для філософії. Але питання саме еволюції світогляду є в науковій літературі мало досліджуваним, тематично розпорошеним в окремих галузях гуманітарного знання. Основну увагу науковці зосередили на зясуванні сутності і виявленні головних ознак окремих типів світогляду, звязку світоглядних орієнтацій з особливостями соціального буття їхніх носіїв, характеристиці окремих складових світогляду. Поза увагою фахівців залишився процес змін світогляду, що обумовило нагальну потребу в соціально-філософському аналізі досліджуваної проблеми. Продуктивність ідей, висловлених попередниками-науковцями, дозволила автору розглядати їх у якості методологічного й теоретичного базису при розкритті змісту проблеми еволюції світогляду.
2. Використання в дослідженні діалектичного, соціокультурного, герменевтичного та компаративного методів, а також феноменологічного і комплементарного підходів дозволило розглянути еволюцію світогляду як складне соціальне явище. В результаті соціально-філософського аналізу проблеми еволюції світогляду визначено сутність світогляду та чинники змін змісту та спрямованості його складових, структури світоглядного комплексу, тенденцій його розвитку на сучасному етапі, логіки соціокультурної детермінації та особливостей світоглядних змін у сучасному соціумі.
3. Концепт "еволюція світогляду" має наступний вектор у семантичному полі - це процес таких змін у системі світоглядних орієнтацій людини, які відображають формування нової парадигми буття людини та її життєвої стратегії. Еволюція світогляду постає як історія, що відтворена у певних ідеях, цінностях, уявленнях, формах поведінки, пріоритетів, настанов і уподобань людей, які належать до певної спільноти. Еволюція світогляду людини є системою, що керована та саморегулюється і яка знаходиться в руслі тенденцій соціального розвитку.
4. Взаємозвязок буття та свідомості на кожному етапі еволюції світогляду людини має свої особливості та проявляється через різноманітні сфери людського буття - соціально-економічний уклад, виробничі відносини, інформаційну сферу - та може бути споглядальним, догматичним чи пастишним, що в цілому відповідає періодам еволюції світогляду людини: архаїчному (до VI століття до н. е.), класичному (VI - XVII століття) та модерному (XVIII століття - до сьогодення).
Тенденціями еволюції світогляду людини на сучасному етапі виступають інтелектуалізація, індивідуалізація, архетипізація, розширення світоглядного горизонту, акцентування приналежності до статусної групи, віртуалізація і самобудівництво, що підкреслює закономірний звязок еволюції світогляду з розвитком суспільства. Якісна специфіка періодів еволюції світогляду людини обємно відображає особливості етапів у розвитку суспільства. Індивідуально-людський аспект еволюції світогляду людини проаналізовано у ракурсі родини, професійного оточення, соціальної ролі особи, особистих зусиль по самовдосконаленню та саморозвитку, накопичення життєвої мудрості тощо, а загальнолюдський аспект розглядається з позицій цивілізаційних викликів, що характеризуються радикальною зміною умов існування людини та суспільства.
5. Обєктивними чинниками еволюції світогляду виступають культура (мова, ідеологія), історія (війни, революції, геноцид), політика (діяльність/бездіяльність держави та інституцій громадянського суспільства) і субєктивними - вік, стан здоровя, внутрішній світ людини, ментальність, знання, воля, індивідуальні цінності, ідеали, індивідуальний “життєвий досвід”, особисті смаки та уподобання, соціальна активність людини.
6. Характерною для сучасного українського суспільства є “переоцінка цінностей” (історичних подій, героїчних осіб, національних символів, духовної спадщини, програм реформування соціуму тощо). Відсутність послідовності в державно-громадянському будівництві, переписування історії, радикальна зміна обєктів поклоніння і духовних лідерів викликає збурення у світогляді українців-сучасників. Відсутність спадкоємності поколінь людини і механізмів збереження та передачі традицій робить неможливим творчий процес формування світогляду людини. За таких умов еволюція світогляду стає механічним, еклектичним нагромадженням цінностей та уявлень, які не мають підґрунтя ментального архетипу, а отже, не інтегруються у соціально-конструктивну систему світогляду українця. Йдеться про поєднання контекстуалізму (уваги до своєрідності просторово і часово локалізованих історичних процесів) з перспективізмом - турботою про забезпечення майбутнього буття української нації і людства загалом. На важливості культурного контексту в історії української філософії наголошували історики української філософії. Разом з тим, архетип надає національного забарвлення світогляду, який еволюціонує на його основі та транслює загальнолюдські цінності національними формами.
7. В процесі еволюції комплексу світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння моральних настанов і моделей поведінки сучасного українця можна виокремити два етапи. Перший етап - інерційний (кінець 80х років ХХ століття - початок ХХІ століття), і для нього характерна експансія розуму, яка знищила старі морально-культурні структури і фактично залишила людину один-на-один з вируючими інстинктами. Другий етап (2001 - 2011 роки) - етап змін певних елементів світоглядного комплексу і спроб побудови соціально-конструктивного світогляду, який би адекватно відображав нові суттєві особливості сучасності та сприяв реалізації життєвої стратегії українця. Некритичне запозичення західних концептів суспільно-державного розвитку та брак досвіду державного будівництва в української еліти зумовило тривале застосування неадекватних алгоритмів створення держави. Нехтування питаннями гуманітарної сфери протягом тривалого періоду призвело до цілого ряду небажаних наслідків - деконсолідації соціуму, міжконфесійних та міжцерковних протистоянь, певних елементів міжетнічної напруги, непослідовності в мовній політиці, кризи довіри до влади, соціального песимізму тощо. Це викликало, зокрема, “світоглядне зіткнення” Сходу та Заходу України на тлі полярних ціннісних індивідуально-людських уподобань і тлумачень історичних подій та осіб і єдності загальнолюдських цінностей.
8. Факторами, що сприятимуть світоглядним змінам, відповідним сучасним реаліям і можливостям людини та українського суспільства, виступають: гомогенізація культурної спадщини української нації та суспільства; нове смислове наповнення наукових та позанаукових знань про людину та довкілля і стратегії реалізації її творчих потенцій; укорінення плюралізму світоглядних орієнтацій людини та вільної траєкторії світоглядного пошуку; створення позитивного іміджу людини, життєдіяльність якої спрямована на створення і збереження усталених соціальних цінностей у межах локального та світового соціокультурного простору.
Вважаємо, що "призначення" філософії в її класичному та сучасному вигляді полягає в тому, щоб її засобами і можливостями визначати для людей смислоутворювальні орієнтири, залучати їх до світу мудрості, "царини софійності". Філософія повинна випрацьовувати уявлення про загальну, універсальну форму культурного багатства, виявляти і формулювати у теоретичних концепціях та у вигляді сентенцій, афористичних узагальнень інваріантні, "вічні" засади людського світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння. В цьому плані пропоноване дисертаційного дослідження дає поштовх для розуміння і теоретичного аналізу явищ та процесів суспільного життя соціуму 21 століття.
Список литературы
Статті у фахових виданнях: 1. Буканова О. В. Вплив економічних чинників на свідомість особистості та соціальної групи / О. В. Буканова // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - Вип. 20. - С.189-193.
2. Буканова О. В. Засоби кореляції світоглядних засад української молоді / О. В. Буканова // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса, 2008. - Вип. № 2(22). - С. 52-57.
3. Буканова О. В. Умови формування громадянської свідомості в світлі особливостей українського світогляду / О. В. Буканова // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2009. - Вип. 22. - С. 222-225.
4. Буканова О. В. Етапи еволюції світогляду людини / О. В. Буканова // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2009. - Вип. 23. - С. 201-205.
5. Буканова О. В. Вплив переходу від постіндустріального суспільства до інформаційного та наносуспільства на світоглядні орієнтації сучасного українця / О. В. Буканова // Філософські науки: Збірник наукових праць. - Суми: СУМДПУ ім. А. С. Макаренка, 2009. - С. 37-44.
6. Буканова О. В. Фактори формування світоглядних орієнтацій людини: український контекст / О. В. Буканова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць. - Запоріжжя : Вид-во ЗДІА, 2009. - Вип. 37. - С.123-128.
Публікації в інших виданнях: 7. Буканова О. В. Глобализация в экономике как фактор изменения сознания / О. В. Буканова // Мировые цивилизации и Казахстан. Казахстан - перекресток взаимодействия цивилизаций: мат-ы научн. конф., Алматы, 2007. - Ч.1. - Алматы, 2007. - С. 201-210.
8. Буканова О.В. Проблема світогляду українського соціуму у сучасній філософській думці / О. В. Буканова // Молода наука : наук. конф. студ., аспір. та викл. ЗНУ, Запоріжжя, 2008 р. : зб. тез. - Запоріжжя : ЗНУ, 2008. - С. 264-268.
9. Буканова О. В. Перспективи громадянської освіти за умов українських реалій / О. В. Буканова // Формування життєтворчої компетентності особистості засобами громадянської освіти: мат-и міжрегіон. наук.-практ. конф., Запоріжжя, 2008 року). - Запоріжжя : Акцент, 2008. - С. 13-16.
10. Буканова О В. Роль уніфікації та розмаїтості в умовах інноваційного розвитку українського соціуму / О. В. Буканова // Інститут вищої освіти та його вплив на регіональний розвиток України: соціокультурні, економічні та правові аспекти: мат-и міжн. наук.-практ. конф., Ірпінь, 2008 р. - Ірпінь, 2008. - С. 34-36.
11. Буканова О. В. Обєктивні та субєктивні чинники еволюції світогляду людини / О. В. Буканова // Українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації: мат-и всеукр. наук.-практ. конф., Сімферополь 2009. - Сімферополь : Центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2009. - С. 112-117.
12. Буканова О. В. Особливості світогляду людини в світлі культурно-історичних епох / Буканова О.В. // Молода наука : наук. конф. студ., аспір. та викл. ЗНУ, Запоріжжя, 2009 р. : зб. тез. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - С. 499-501.
13. Буканова О. В. Світоглядні орієнтації сучасної людини: “Круглий стіл” на кафедрі філософії Запорізького національного університету // Культурологічний вісник: науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2010. - Вип. 25. - С. 227-228.