Відтворення повної картини судової системи українських земель у складі Великого князівства Литовського, з’ясування її місця та ролі у правовій системі Литовсько-Руської держави. Аналіз складу кожного з видів судів, систематизування судових доказів.
Аннотация к работе
Інтерес до історії національного права викликаний прагненням ліквідувати “білі плями”, виникнення та існування яких певною мірою було повязане з тривалими попередніми заборонами ідеологічного характеру щодо дослідження українського права; іншим чинником, який зумовив інтерес до правового минулого, стало усвідомлення необхідності відтворити обєктивну, неупереджену картину генези та еволюції національної правової системи для визначення потенційних можливостей її подальшого розвитку. У цьому звязку аналіз судової системи та судового процесу на українських землях Великого князівства Литовського видається корисним і актуальним у декількох аспектах. відтворити картину судового процесу в українських судах, зокрема, на основі вивчення судових актів визначити і проаналізувати склад кожного з видів судів, уточнити етапи судового процесу, систематизувати судові докази; Для реконструювання загальної картини генези суду і судочинства, для упорядкування фактів і явищ досліджуваної доби було використано предметно-хронологічний метод; за допомогою формально-логічного методу було узагальнено зібраний фактичний матеріал та зроблено висновки щодо особливостей функціонування того чи іншого виду суду; системно-функціональний і системно-структурний методи використовувалися при встановленні і простеженні структурних звязків між явищами та фактами, які мали місце у функціонуванні судів, а також допомогли реконструювати судову систему як цілісність; історико-порівняльний метод застосовувався при виявленні співвідношення споконвічного і запозиченого в українській судовій системі; встановленню органічних звязків між суспільно-державними процесами Великого князівства Литовського і еволюцією його правової системи, зокрема суду і судочинства, сприяв соціологічний метод; статистичний метод і метод кількісного та якісного аналізу використовувалися при аналізі та обробці матеріалів судових актів. Практичне значення одержаних результатів визначається у: науково-дослідницькій сфері - можливістю їх використання при подальшому вивченні проблем історії українського судоустрою і судочинства; положення і висновки дисертаційного дослідження дають змогу заповнити прогалини в історико-правовому знанні про процеси судотворення на терені України, зокрема, реконструювати судову систему Великого князівства Литовського і картину судового процесу на українських землях, визначити характер і основні напрямки еволюції судової системи і судового процессу;Пашука “Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII - XVIII століттях” розглядається пізніший порівняно з досліджуваним нами період. Музиченка була видана монографія з питання, яке розглядається, - “Суд і судочинство на українських землях у XIV - XVI століттях”. Визначено коло нерозвязаних проблем: остаточно не визначені різновиди судів; не існує усталеної загальноприйнятої концепції системи і класифікації судів; не простежено еволюцію судової системи і не встановлені її характер і основні напрямки; не визначений ступінь самостійності та повноважень ряду судів; є розбіжності у визначенні складу суду великого князя, реґіональних судів, доменіального суду, пореформених судів; не встановлено характеру підсудності в різних судах; не визначені до кінця роль і склад свідків; практично не вивченими залишаються третейські та полюбовні суди; до кінця не уточнено різновиди церковних судів та особливості функціонування кожного з них; не показана розбіжність між писаним правом і фактами реального життя і не проаналізовані причини такої розбіжності. XV ст.) функціонували суди, започатковані ще в Київській Русі: суд глави держави, регіональні, церковні і вічові суди; із посиленням і перемогою в державі централістських тенденцій, консолідацією станів і трансформацією форми правління у станово-представницьку монархію виникають нові види судів: доменіальні, третейські, суди для інородців; подальший розвиток отримують суди в містах з магдебурзьким правом, церковні і копні суди. Зазначається, що внаслідок відсутності судової влади до проведення судової реформи 1564 - 1566 рр. державні і недержавні суди були не досить чітко розмежовані: по-перше, і в державних, і в недержавних судах судили особи, які отримували на це право від великого князя і не були професіоналами, від них навіть не вимагалося знання права; по-друге, як недержавні, так і державні суди не були постійно діючими установами, відправляли правосуддя лише у разі потреби; по-третє, і державні, і недержавні суди у більшості випадків мусили керуватись спочатку звичаєвим, а згодом - писаним загальнодержавним правом, а канонічне і магдебурзьке право, якими мали керуватися церковні суди і суди магдебургій, в українських землях були значною мірою модифіковані під впливом місцевого права; сторони могли на будь-якій стадії процесу перенести справу з недержавного суду до центрального державного суду (крім селян та мешканців магдебургій) і мали можливість альтернативного вибору суду.Литовсько-Руська держава не була винятком, отже, в ній діяли суд великого князя і суди його