Еволюція стратегії і тактики переконання у сфері судової діяльності - Автореферат

Дисертацію «Еволюція стратегії і тактики переконання у сфері судової діяльності» присвячено дослідженню змін, що відбулися у промовах російських юристів на судових засіданнях за період з ХІХ ст. до початку ХХІ. Тема дисертаційного дослідження повязана із проблемами, що знаходяться на перетині двох наук - лінгвістики і юриспруденції. Поява проблем, які співвідносяться з різними галузями пізнання, що формуються й розвиваються з урахуванням досягнень кожної з них, особливо яскраво ілюструє положення про звязок мовознавства з іншими науками, а більш широко - мови і суспільства. Сьогодні юрислінгвістика ще не набула статусу окремої науки і поки що сприймається як дослідження на перетині мови і права, як вивчення особливостей професійного юридичного мовлення. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена її спрямованістю на вирішення нагальних проблем сучасного мовознавства, що мають забезпечити успішність мовленнєвого спілкування в одній з найважливіших царин діяльності соціуму - юриспруденції, яка відтворює взаємодію влади і права.Вона передбачає декілька етапів дослідницької роботи: уточнення базових понять (еволюція, мовні стратегії і тактики, дискурс - переконуючий, судовий); актуалізацію соціальних когніцій (характеристику соціального контексту, співвідношення влади та істини, влади та права); аналіз стратегій і тактик мовного впливу; встановлення особливостей «мовної гри» юристів на судовому засіданні, аналіз взаємодії соціальних і мовних чинників; виявлення елементів константних, тобто властивих мовним стратегіям і тактикам переконуючої промови в усі часи, і варіативних - залежних від мінливих соціальних умов; виявлення сутності еволюційних змін у стратегіях і тактиках судових промов; формування переліку пріоритетних чинників, які слід ураховувати при підготовці переконуючої судової промови на сучасному етапі. Він інтерпретується в роботі як складна структура, що являє собою комплекс умов і чинників судового дискурсу, а саме: соціальний контекст, у якому відбувається судовий процес; співвідношення закону, права, істини і влади; судовий етикет, мовний етикет; аргументація, засоби мовного впливу - маніпулятивні технології та мовна гра тощо. З одного боку, можна стверджувати, що диспозитив доведення накладає табу на комунікативні стратегії конфронтації, але з іншого, виявляється, що переконуюче мовлення на суді ґрунтується на конфронтації - між обвинувачем і адвокатом, між провиною і презумпцією невинності, істиною і владою. Юридичний дискурс - дискурс, що належить до царини правової діяльності соціуму, він повязаний із законом, правом, мораллю, істиною та владою. Необхідність урахування когнітивної складової вимагає ретельного аналізу екстралінгвістичного контексту, в якому має бути виявлена специфіка уявлень соціуму про закон, право, мораль, істину, владу, обєктивні умови діяльності адвоката, співвідношення його соціальних і професійних функцій.Зясовано, що основним чинником специфіки вибору стратегій і тактик переконання в судовому дискурсі ХІХ ст. став соціальний контекст: розвиток судочинства в Росії і проведення реформ, у результаті яких було запроваджено суд присяжних і судовий процес набув характеру змагання. Змагальний характер діяльності адвокатів сповнив диспозитив доведення силою емоцій, бажанням і можливістю вплинути на емоції слухачів. Відсутність змагання за часів культу особистості було замінено стратегією спільного пошуку істини, дорадчим характером виступу. Змінам стратегій і тактик переконуючих промов кінця ХХ - початку ХХІ ст. сприяли демократичні зміни в суспільстві: введення інституту присяжних, посилення рівня правової грамотності громадян, їх спрямованість на верховенство права і закону, виконання закону як правової і громадянської норми. У дослідженні виявлено константні елементи диспозитива доведення, характерні для переконуючої судової промови: залежність від соціального контексту, дискурсивних практик; наявність ритуальних елементів виступу; пріоритетність комунікативних стратегій співпраці, кооперації; орієнтація на класичні закони риторики; використання маніпулятивних прийомів, функціональних ролей та масок, мовних ігор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У висновках дисертаційної роботи узагальнено основні результати дослідження.

1. Зясовано, що основним чинником специфіки вибору стратегій і тактик переконання в судовому дискурсі ХІХ ст. став соціальний контекст: розвиток судочинства в Росії і проведення реформ, у результаті яких було запроваджено суд присяжних і судовий процес набув характеру змагання.

2. Виявлено типи соціальнихчинників, що впливали на вибір стратегії і тактики судового виступу. Вирішальний вплив на вердикт присяжних почали здійснювати прокурори й адвокати, особливо останні. Змагальний характер діяльності адвокатів сповнив диспозитив доведення силою емоцій, бажанням і можливістю вплинути на емоції слухачів.

3. У промовах юристів ХІХ ст. традиційна структура переконання реалізується специфічно. Специфіка структури переконання в судовому дискурсі полягає в тому, що структурні елементи не маніфестуються як дискретні. Теза переконання зявляється у двох іпостасях. З одного боку, вона всім відома ще до початку промови (виправдати або врахувати помякшувальні обставини), з іншого, вона ніколи не формулюється правником, а подається як імпліцитна. Кожен фрагмент промови на суді утримує тезу в підтексті.

4. Протягом ХХ століття змінився соціальний контекст і стратегії диспозитива доведення. Відсутність змагання за часів культу особистості було замінено стратегією спільного пошуку істини, дорадчим характером виступу. Мовна гра змінилася на докладний опис подій і фактів згідно з чинним законодавством. Відтак промови адвокатів стають інформувальними з ефектом переконання, аргументація, що базується на фактах, також набуває інформативного характеру. Факт та істина, влада і право перебувають у гармонії, на чому обовязково наголошувалося у висновках.

5. Змінам стратегій і тактик переконуючих промов кінця ХХ - початку ХХІ ст. сприяли демократичні зміни в суспільстві: введення інституту присяжних, посилення рівня правової грамотності громадян, їх спрямованість на верховенство права і закону, виконання закону як правової і громадянської норми. Найбільш уживаними для сучасних юристів-ораторів є комунікативні стратегії співпраці, спільного пошуку істини. Маніпулювання аудиторією здійснюється частіше через тактику замовчування, швидкого переходу до вигідних фактів, а метою виступів адвокатів стає не виправдання підсудного, а помякшення вироку.

6. У дослідженні виявлено константні елементи диспозитива доведення, характерні для переконуючої судової промови: залежність від соціального контексту, дискурсивних практик; наявність ритуальних елементів виступу; пріоритетність комунікативних стратегій співпраці, кооперації; орієнтація на класичні закони риторики; використання маніпулятивних прийомів, функціональних ролей та масок, мовних ігор.

7. Сутність еволюції диспозитива доведення визначається співвідношенням раціонального та емоційного складників у переконуючих промовах юристів, особливостями використання ними маніпулятивних стратегій, функціональних ролей і масок.

8. Виявлено універсальні константні елементи, властиві мовним стратегіям і тактикам переконання досліджуваних періодів. Більшість юристів на початку своєї промови використовували стратегії співпраці, які зреалізовувалися в тактиках співчуття, спільного пошуку істини та опори на спільні моральні цінності.

9. Обґрунтовано перелік пріоритетних чинників, які слід враховувати під час підготовки переконуючої судової промови в сучасних соціальних умовах. До них належать такі: використання комунікативних стратегій увічливості, співпраці і кооперації;

відповідність викладених фактів істині, закону, моральним нормам;

дотримання максим спілкування у викладенні фактів, відповідність нормам професійної етики;

урахування й облік законів подавання інформації щодо викладання фактів;

використання ритуальних мовних формул диспозитиву доведення;

помірковане й помірне використання прийомів «чорної» риторики та мовленнєвої гри;

помірна емоційна напруга мовлення, що виключає мовну агресію, конфлікт, пафос, зверхність, пишність, стильову патетичність і урочистість;

експлікація субєктивної модальності, але не як головної, а як додаткового засобу мовленнєвого впливу.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Диомидова Е. Ю. Аргументативный компонент в структуре убеждающего дискурса (на материале судебных речей Ф.Н.Плевако) / Система і структура східнословянських мов: до 170-річчя з дня народження О.О. Потебні: сб. Наукових праць. - К. : Знання України, 2005. - c. 118-123;

Диомидова Е.Ю. Тактика и стратегия речевого акта в условиях убеждающего дискурса (на материале речей П. А. Александрова) / Вестник Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина № 647. - Х. : ХНУ. - 2005. - c. 52-55;

Диомидова Е. Ю. Языковые средства убеждения в речах адвокатов / Сборник статей XIV Международной научной конференции им. проф. Сергея Бураго. - К. : Изд. дом. Дмитрия Бураго, 2005 - c. 281-286;

Диомидова Е. Ю. Языковые средства убеждения в речах адвокатов (синтаксис) / Система и структура восточнословянских языков: Памяти академика Л. А. Булаховского: сб. научн. трудов и др. - К. : Знання України, 2006. - c. 16-21;

Диомидова Е. Ю. Модель исследования эволюции стратегии и тактики убеждения в судебном дискурсе // Русская филология. Украинский вестник: Языкознание. Литературоведение. Методика преподавания русского языка и литературы / Вып. № 1. - Х. : ХНПУ. - 2008. - c. 17-21;

Диомидова Е. Ю. Признаки эволюции убеждающих речей русских адвокатов ХХ века / Русская филология. Украинский вестник: Языкознание. Литературоведение. Методика преподавания русского языка и литературы / Вып. № 43 (3). - Х. : ХНПУ. - 2010. - c. 18-22;

Диомидова Е. Ю. Стратегия и тактика речевого поведения в условиях убеждающего дискурса в обвинительных речах А. Ф. Кони / Право и лингвистика // Материалы ІІ Международной научно-практической конференции : в 2-х частях. - Симферополь: ДОЛЯ, 2004. - Ч. 1. - с. 97-101;

Диомидова Е. Ю. Проблематика исследований убеждающего речевого акта в юридической лингвистике / Проблемы функционирования и преподавания русского языка в Украине. Вып. 1, Харьков, 2006 (не ВАК) - c. 40-42.