Наука як форма духовної діяльності людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ, на відкриття об"єктивних законів світу і передбачення розвитку. Підходи до її трактування в Античну добу, Середньовіччя, Відродження, революційний період.
Аннотация к работе
Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що викликало обєктивну необхідність здобуття знання. Кант визначає науку як сукупність знань, упорядкованих згідно з певними принципами, закономірностями і звязками. Розкриваючи закономірні звязки дійсності, наука виражає їх в абстрактних поняттях, схемах. Розглянутий період розвитку науки він належить до першої фази процесу пізнання - безпосереднього спостереження. З другої половини XV ст. в епоху Відродження починається період значного розвитку природознавства як науки, початок якого (середина XV ст.Отже, наука - це сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація обєктивних законів про обєктивну дійсність з метою їх практичного застосування. Наука має велике значення в розвитку людського суспільства. Одні з них визначають науку як суму знань, досягнутих людством, інші - як вид людської діяльності, спрямованої на розширення пізнання людиною законів природи і розвитку суспільства.
Вывод
Отже, наука - це сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація обєктивних законів про обєктивну дійсність з метою їх практичного застосування.
Наука має велике значення в розвитку людського суспільства. Вона проникає як у матеріальні, так і в духовні сфери діяльності людини.
У літературі є ряд тлумачень поняття «наука». Одні з них визначають науку як суму знань, досягнутих людством, інші - як вид людської діяльності, спрямованої на розширення пізнання людиною законів природи і розвитку суспільства. Але найбільш загальним визначенням можна вважати таке: наука - сфера людської діяльності, функції якої - розробка і теоретична систематизація обєктивних знань про дійсність [5].
Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що у свою чергу викликало обєктивну необхідність здобуття знання.
Ще в первісних людей виникали питання: «Що? Скільки? Чому? Яке? Як?», відповіді на які і дали основу для виникнення науки, яка з часом все більше і більше розвивалася і розвивається.
Список литературы
1. Мікулінський С.Р., Родний Н.І., Наука як предмет спеціального дослідження, «Питання філософії», 1966.
2. Добров Р.М., Наука про науку, До., 1966.
3. Ін-т історії природознавства і техніки АН (Академія наук) СРСР. Нариси історії і теорії розвитку науки, М., 1969.
4. http://www.zaochka.net/catalog_p_9_p_.html
5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності.