Закономірності та особливості відносин польської і української громади в Другій Речі Посполитій на місцях і в політичному житті в міжвоєнний період. Загальна картина розвитку подій та їх вплив на українську національну меншину Польщі 20-х-30-х рр. XX ст.
Аннотация к работе
Еволюція польсько-українських відносин: від конфронтації до нормалізації (1921-1939 рр.) Тези польський український громада національний Наукова робота визначає закономірності та особливості відносин польської і української громади в Другій Речі Посполитій на місцях і в політичному житті, відтворює загальну картину розвитку подій та їх впливу на українську національну меншину Польщі 20-х - 30-х рр.XX ст. Слід зазначити Польща на даний час є найбільшим стратегічним партнером у ЄС та сприяє нашій подальшій інтеграції. Метою роботи є комплексне дослідження праць та матеріалів, аналіз політичних акцій обох сторін конфлікту, розкриття та громадсько-політичних процесів, з’ясування значення та наслідків політики тогочасного уряду щодо українців. Робота передбачає виконання поставлених завдань: -з’ясувати, які концепції національної політики склали основу урядової програми в українському питанні в Галичині; -дослідити позиції українського політикуму щодо Польської держави; - проаналізувати ставлення простого українського народу до окупаційного режиму. Практичне значення роботи полягає у тому, основні положення наукової роботи, зібраний фактологічний матеріал можуть бути використані для вивчення суспільно-політичних рухів та міжнаціональних відносин у 20-30-і роки, при підготовці до уроків сучасної історії України та Польщі у 10 класах. У комплексі проблем українсько-польських відносин міжвоєнного періоду важливим є вивчення політики Другої Речі Посполитої щодо українців, які проживали на її теренах. Об’єктом дослідження виступає політика польських властей щодо українців Галичини у 1921-1939 роках. Тим не менше, їхні роботи стали підґрунтям для досліджень наступних поколінь істориків.УПольськійНароднійРеспубліцівідсередини 1940-хдокінця 1970-хроках історія міжнаціональних відносин практично невивчалася.Дослідники лише частково порушували питання, пов’язані з діяльністю КПЗУ та ОУН. Серед значної кількості праць слід насамперед відзначити монографію Алексієвець Л.М. «Новітня історія Польщі (1918-1939)» в якій на значному фактичному матеріалі зроблена спроба комплексного аналізу українсько-польських відносин у Східній Галичині в контексті польської національної політики в міжвоєнні роки. Також фундаментальною працею стала книга, видана вченими Львівського національного університету ім. І. Франка Леоніда Зашкільняка і Миколи Крикуна, Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів (Львів, 2002).[10] Цейперший в українській історіографії синтез історії Польщі, зроблений на підставі глибокого опрацювання багатьох нових джерел та інтерпретаційних здобутків світової наукової літератури.Також було видане двотомневидання Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках XX століття. Однак, через заперечення польського уряду й військового командування, до перемиря справа не дійшла. Нота наголошувала на тому, що Польща являється й надалі тільки тимчасовим військовим окупантом Східної Галичини, а сувереном її й надалі залишаються союзні держави. Стимульована польською колоніальною політикою, наростаюча тенденція економічного занепаду Західної України дедалі більше набуває рис катастрофічності: на чотири воєводства - Львівське, Станіславське, Тернопільське і Волинське - припадало 25% території та 28% населення Польщі, але тільки 16,6% промислових підприємств і 9,8% робітників.