Головні особливості гендерного аспекту політичної культури, дослідження історичних витоків. Аналіз конституційного законодавства незалежної України. Виявлення гендерних стереотипів у політичній культурі. Системне реформування українського суспільства.
Аннотация к работе
Політична культура ще за радянських часів була однією з достатньо популярних тем політичної науки (на той час - науковий комунізм). Проте час плине - і змінюється як сама політична культура, так і глибина та різноплановість її наукового дослідження. Особливо це справедливо щодо політичної культури незалежної України, яка зазнала кардинальних змін, у тому числі через виникнення актуалітетів, не характерних для політичного життя радянських часів. В свою чергу „культурна” складова політичної культури має кілька вимірів, одним з яким вважаємо гендерний, тобто такий, що відбиває взаємовплив статевих життєвих світів (світу чоловіка та світу жінки) і політики як сукупності інститутів, процесів та діяльності субєктів з приводу здійснення суспільної влади за допомогою організаційних, регулятивних і контролюючих функцій. Методологічну і теоретичну основу дисертації становлять системно-функціональний підхід, логічний аналіз структурних елементів політичної культури у їх взаємозвязку та взаємозалежності, а також універсальні науково-дослідницькі принципи обєктивності, історизму, що дає можливість простежити динаміку процесу становлення та розвитку політичної культури в Україні.Що стосується досліджень гендерного аспекту української політичної культури неісторичного спрямування, то вони насамперед представлені дослідженнями щодо залучення та участі жінок у політиці, виступаючи скоріше дослідженням гендерного аспекту політики, а не суто політичної культури. Проаналізувавши існуючі визначення політичної культури, автор дисертації вводить власне визначення, яке, як він вважає, відображує саме культурологічний підхід до його вивчення: політична культура є сукупністю соціокультурних стереотипів сприйняття, оцінки і ставлення до політики як специфічного виду діяльності, відносин, що виникають у процесі здійснення цієї діяльності, та відповідних інститутів, за умов, що людина, котра виносить ці судження, оцінки чи проявляє певну активність, не є субєктом політичної діяльності за виключенням участі у виборах чи референдумі (при демократичному політичному режимі), тобто коли вона ситуативно перетворюється на учасника виборчого процесу. Таке визначення дає можливість відокремити політичну культуру від культури політики (або політика), тобто як характеристики поведінки осіб, які є субєктами політичної діяльності або політичних відносин. Авторська точка зору на досліджуваний предмет полягає у тому, що гендерний аспект політичної культури відбиває взаємовплив статевих життєвих світів (світу чоловіка та світу жінки) і політики як сукупності інститутів, процесів та діяльності з приводу здійснення суспільної влади за допомогою організаційних, регулятивних і контролюючих функцій. У розділі другому „Історичні витоки української політичної культури та її гендерних особливостей” виявляються історично сформовані гендерні стереотипи політичної культури в Україні, аналізуються ідейні засади політичної культури радянського періоду, що вплинули на їх модифікацію.