Наукове осмислення трансформаційних процесів в образотворчому мистецтві незалежної України. Культурно-історичні умови, що спричинили трансформації в художній культурі України. Характер змін, які відбулися в жанрах та стилістиці художнього образотворення.
Аннотация к работе
Роботу виконано в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерства культури України, м. Захист відбудеться «1» квітня 2011р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв, за адресою: 01133, м. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв, за адресою: 01601, м. Мистецтво набуло «нових» ознак, трансформувалися його методи та стилі, змінилося саме місце митця в суспільстві. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів цільової комплексної програми Київського національного університету культури і мистецтв, у руслі напряму «Трансформаційні процеси в культурі та мистецтвах України» (державний реєстраційний № 0107U009539).Зокрема зазначається, що із перемінами в суспільстві, які відбулися в Україні наприкінці ХХ ст., розпочався інтенсивний процес перетворень у художній культурі, насамперед в образотворчому мистецтві. Аналіз літератури з досліджуваної теми засвідчує вельми строкату картину як сучасного стану в українському образотворчому мистецтві загалом, так і оцінок цього стану зокрема. Голубець переконаний, що: «мистецтво періоду тоталітаризму, до якого в тій чи іншій мірі причетні нині ще живі діячі культури, художники і мистецтвознавці, довгі роки не було обєктом неупереджених досліджень». На сучасному етапі відбувається пошук нових форм, які виходять за межі традиційних «картини», «скульптури», «малюнка». О. Семашка, кінець ХХ століття у сфері образотворчого мистецтва позначений процесами модернізаційного характеру, які призвели до змін у системі соціально-художніх відносин (митець - публіка - критика - влада).В Україні відбулась зміна системи функціонування й управління образотворчим мистецтвом, склались нові за змістом соціально-художні відносини, зявились нові інституції (недержавна підсистема), змінився статус творчих спілок і їх функції. Розвивається виставкова діяльність, мистецтво презентують за кордоном, що сприяє його популяризації («Постанастезія» - Німеччина, Мюнхен (1992 р.), «Ангели над Україною» - Шотландія, Едінбург (1993 р.), «Степи Європи» - Польща, Варшава (1993 р.), «Роксоланія» - Бельгія, Коеколаре (1994 р.), «Поза простором і часом» - Німеччина, Бон-Касель (1997 р.) та ін.). Прикметними ознаками кінця ХХ - початку ХХІ ст. стало долання меж між окремими видами, стилями та напрямками, утворення нових видів мистецтва, що існують на перетині традиційної образотворчості, нової візуальності, театру, кіно, музики. Процеси, що відбулися в образотворчому мистецтві України засвідчили, що соціалістичний реалізм поступився місцем новим технологіям, новим напрямам і течіям у мистецтві. У культурно-мистецькому житті України кінця ХХ - початку ХХІ ст. можна виділити два періоди: кінець 1980-х початок - 1990-х рр., який характеризується зникненням стилістичних заборон, появою «нових» форм, видів та засобів створення мистецтва, появою «нової хвилі»; середина 1990-х-початок 2000-х рр., коли в мистецтві відбулась «адаптація» постмодерністських течій, продовжуються творчі пошуки, українське мистецтво виходить на міжнародний художній простір завдяки участі митців у міжнародних акціях, симпозіумах, бієнале.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У висновках узагальнено основні положення дисертаційного дослідження: 1. В українській художній культурі кінця ХХ - початку ХХІ століття відбулися зміни повязані із перебудовчими процесами в СРСР, а згодом із здобуттям Україною незалежності. Події, що відбулися в житті українського суспільства на переломі 1990-х років стали початком зрушень в усіх сферах життєдіяльності українського народу: економічній, політичній, соціально-культурній. На зміну державній власності прийшла приватна. В Україні відбулась зміна системи функціонування й управління образотворчим мистецтвом, склались нові за змістом соціально-художні відносини, зявились нові інституції (недержавна підсистема), змінився статус творчих спілок і їх функції.
2. Українське образотворче мистецтво позбулося ідеологічних настанов та стилістичних обмежень. Виникають галереї, арт-центри, обєднання, альтернативні Національній Спілці художників України, які формують арт-ринок.
Розвивається виставкова діяльність, мистецтво презентують за кордоном, що сприяє його популяризації («Постанастезія» - Німеччина, Мюнхен (1992 р.), «Ангели над Україною» - Шотландія, Едінбург (1993 р.), «Степи Європи» - Польща, Варшава (1993 р.), «Роксоланія» - Бельгія, Коеколаре (1994 р.), «Поза простором і часом» - Німеччина, Бон-Касель (1997 р.) та ін.). Україна бере участь у відомих Венеціанських Бієнале (2001, 2003, 2005, 2007, 2009-ті рр.).
3. Прикметними ознаками кінця ХХ - початку ХХІ ст. стало долання меж між окремими видами, стилями та напрямками, утворення нових видів мистецтва, що існують на перетині традиційної образотворчості, нової візуальності, театру, кіно, музики. Мистецтво виходить за межі традиційних «картини», «скульптури», «малюнка», воно «зливається» в єдине ціле з іншими видами художньої творчості: музичними, театральними, екранними мистецтвами.
4. Художній процес періоду незалежності України засвідчив жанрову, тематичну та стилістичну розмаїтість, на це вплинули суспільно-політичні чинники: вивільнення від ідеологічного тиску однієї партії, так зване «повітря свободи» сприяло свободі творчості, надихнуло на самовиявлення митців, творчі експерименти. Поряд з цим зникли будь-які заборони і стилістичні обмеження, «єдина лінія контролю» з боку держави, змінилась «абсолютною творчою свободою».
5. Процеси, що відбулися в образотворчому мистецтві України засвідчили, що соціалістичний реалізм поступився місцем новим технологіям, новим напрямам і течіям у мистецтві. Відбулась трансформація існуючих і поява нових культурних явищ і понять. У мистецтві зявилось нове тлумачення твору, так зване «сучасне мистецтво» посіло панівні позиції. Хоча мистецтвознавці чітко не окреслюють, що слід розуміти під цим мистецтвом, які твори можуть його репрезентувати.
6. Живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво збагатилися сучасними темами, сюжетами, образами, набули нових ознак. У творах живопису все частіше використовують фото-, відеопроекти. Графічне мистецтво змінило агітаційний плакат на рекламний, графічний дизайн, нет-арт, Інтернет, частково витіснили колись популярну книжкову графіку. Скульптура набула нових ознак, замість прославляння героїчного минулого стає актуальним філософський підтекст, експерименти з формою та пластичними матеріалами тощо. Декоративно-прикладне мистецтво позбавилось ознак утилітарності, все частіше виконує естетичну функцію. Часто ці види мистецтва поєднуються один з одним в мистецьких проектах. Мистецтво набуває ознак епатажності, емоційності, філософського тлумачення змісту твору.
7. Нові засоби художнього творення сприяють появі нових художніх понять (перформанс, енвайренмент, асамбляж, інсталяція та ін.), покликаних віддзеркалити суспільно-політичні зміни.
8. Для творчості багатьох художників характерне поєднання різних стильових проявів, технік, що повязано з можливістю вільного вибору митця. Разом із демократизацією змінилось становище художника в суспільстві, ринкові відносини хоч і диктують свої правила, повязані з самостійним пошуком замовника, проте тепер митець може створювати твір без будь-яких обмежень.
9. У культурно-мистецькому житті України кінця ХХ - початку ХХІ ст. можна виділити два періоди: кінець 1980-х початок - 1990-х рр., який характеризується зникненням стилістичних заборон, появою «нових» форм, видів та засобів створення мистецтва, появою «нової хвилі»; середина 1990-х -початок 2000-х рр., коли в мистецтві відбулась «адаптація» постмодерністських течій, продовжуються творчі пошуки, українське мистецтво виходить на міжнародний художній простір завдяки участі митців у міжнародних акціях, симпозіумах, бієнале.
10. Характерними ознаками мистецтва кінця ХХ - початку ХХІ ст. стали творчі експерименти, епатажність, стилістичне різноманіття художніх напрямів і течій, зміна естетичних пріоритетів. Сучасні процеси в мистецтві визначаються настанням епохи постмодернізму.
11. Проведене дослідження образотворчого мистецтва України кінця ХХ - початку ХХІ ст. не претендує на вичерпність теми, оскільки в художній культурі тривають жанрово-тематичні, ідейні, стилістичні та естетичні зміни, які, як і їх результати, потребують постійної уваги і глибокого наукового аналізу.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Турчак Л. Стильові тенденції у сучасному українському живописі / Леся Турчак // Питання культурології : зб. наук. пр. Вип. 23 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2007. - С. 140 - 144.
2. Турчак Л. Трансформаційні процеси в образотворчому мистецтві України / Леся Турчак // Культура і мистецтво в сучасному світі : зб. наук. пр. Вип. 8 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2007. - С. 181 - 184.
3. Турчак Л. Українське декоративне мистецтво сучасності / Леся Турчак // Вісник КНУКІМ : зб. наук. пр. Вип. 17 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2007. - С. 98 - 103.
4. Турчак Л. Актуальні питання сучасного образотворчого мистецтва України / Леся Турчак // Художня культура України. Актуальні проблеми : [наук. вісник Вип.4 / ред. О.Федорук (голова), В.Сидоренко, І. Безгін та ін.]; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. - К.: Видавництво Фенікс, 2007. - С.169 - 174.
5. Турчак Л. Процеси змін в українській скульптурі (сучасний аспект) / Леся Турчак // Художня культура України. Актуальні проблеми : [наук. вісник Вип.5 / ред. О.Федорук (голова), В.Сидоренко, І. Безгін та ін.]; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. - К., 2008. - С.188 - 196.