Дослідження основних закономірностей і тенденцій формування наукової думки про картографування ґрунтів. Загальні принципи розвитку цього напряму науки. Періодизація еволюції наукової думки про картографування ґрунту, їх особливості та характеристика.
Аннотация к работе
По змісту вона належить до генетичного ґрунтознавства, відображаючи просторове розміщення класифікаційних груп ґрунтів і ґрунтово-географічних одиниць; використовує порівняльно-географічний метод дослідження, заснований на ландшафтно-індикаційних звязках, і запозичує в загальної картографії методи генералізації й способи зображення. Актуальність теми визначається тим, що дослідження еволюції наукових ідей про картографування ґрунтів формує й доповнює загальну національну історію науки і техніки України взагалі та аграрної зокрема й сприяє процесу духовного відродження її народу; досвід минулого сприяє критичному усвідомленню сучасного стану та прогнозуванню майбутнього науки про картографію ґрунтів - невідємної частини ґрунтознавства; звернення до високих прикладів служінню справі науки кращих її представників є зразком у вихованні нинішнього й майбутніх поколінь вітчизняних науковців. Дослідження, що стали основою дисертаційної роботи, виконувалися в Державному вищому навчальному закладі «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» Міністерства освіти і науки України в межах науково-дослідних робіт кафедри історії та культури України: "Соціально-політичні процеси в Україні ХІХ-ХХ ст." та "Історія природознавства Київщини: біографії і події. Виклад матеріалу дисертації підпорядковано провідній ідеї дослідження - визначення ролі й місця вітчизняних учених та їхніх здобутків в історії становлення та розвитку наукових і прикладних основ картографування ґрунтів. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному: - уперше сформульовано наукові передумови дослідження еволюції наукової думки про картографування ґрунтів на основі вчення про ноосферу, законів термодинаміки; сформульовано основні наукові принципи, розроблено періодизацію еволюції наукових ідей і розкрито основні закономірності і тенденції еволюції наукової думки про картографування ґрунтів;У результаті вивчення рівня наукової розробки окресленої проблеми обґрунтовано напрями історико-наукового дослідження, викладено його методологію, концептуальні положення щодо вивчення історії формування наукових підходів до проблеми картографування ґрунтів у світовому досвіді, проаналізовано ефективність методичних підходів у контексті розвитку наукової думки з досліджуваної проблеми. Другий розділ «Теоретичні передумови і методологія картографування ґрунтів» присвячено аналізу концептуальних засад та теоретичних положень проблеми розвитку наукової думки про картографування ґрунтів, науковим узагальненням історичних досліджень. Історію картографування ґрунтів умовно можна зобразити ланками нерозривного ланцюга методичних підходів до створення карт ґрунтів, які розвивалися й уточнювалися паралельно зі змінами суспільних явищ у країні і світі з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Еволюція наукової думки про складання карт ґрунтів тісно повязана зі зміною уявлень про ґрунти та іншим розумінням процесів, що відбуваються з часом у ґрунті під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. У третьому розділі «Розвиток наукової думки про картографування ґрунтів у світовому контексті» наведено результати аналізу і синтезу поглядів науковців на перші дослідження ґрунтів і започаткування картографії ґрунтів, історію розвитку карт ґрунтів світу, наукові ідеї в картографуванні ґрунтів України, становлення та розвиток зарубіжного картографування ґрунтів.Комплексний аналіз стану й ступеня дослідження проблеми дозволив виявити основні закономірності й тенденції формування наукової думки про картографування ґрунтів. Це дало можливість обґрунтувати напрями дослідження, серед яких розробка методологічних і теоретичних питань вивчення розвитку наукової думки про картографування ґрунтів у вітчизняних і зарубіжних наукових розробках, аналіз еволюції наукової думки в контексті удосконалення технологій картографування. Основними принципами історії розвитку наукової думки про картографування ґрунтів можна вважати наступні: принцип історичної нерівномірності (наукові погляди на процеси, що супроводжують картографування ґрунтів у часі розвиваються нерівномірно - її розвиток визначається не тільки логікою руху наукових ідей, але, насамперед, самим життям, його вимогами й умовами); принцип взаємозвязку в історичному ланцюзі наукових ідей про картографування ґрунтів (кожна наступна ланка ланцюга використовує досягнення попередньої і збагачується новими ідеями під впливом наукової думки конкретного історико-наукового періоду); принцип історичної необхідності появи обдарованої особистості в царині ґрунтознавства взагалі й картографування ґрунтів зокрема (зумовлений сплеском наукової думки, підготовленої ходом історичного і соціально-економічного розвитку, потребами суспільства та умовами творчої діяльності конкретної особистості); історичний принцип картографічної відповідності (карта ґрунтів повинна відповідати їх реальному стану і зафіксованому рівню науки в конкретний період картографування); історичний принц