Сексуальна експлуатація як соціальний феномен. Характеристика основних форм існування сексуальної експлуатації: проституції гостинності (притулку), культової (релігійної, ритуальної, сакральної, священної, храмової) та легальної (політичної) проституції.
Аннотация к работе
Більшість авторів, які вивчали історію цього явища, виділяють три форми існування сексуальної експлуатації: проституцію гостинності (притулку), культову (релігійну, ритуальну, сакральну, священну, храмову) проституцію, легальну (політичну) проституцію. Виконуючи торговельну чи іншу місію й перебуваючи далеко від рідних місць, іноземці відчували природну потребу в спілкуванні з жінками. Жінка, перебуваючи в становищі рабині, перетворювалася на товар, а надалі й сама могла самостійно практикувати цей промисел, не обмежуючись міжособистісними відносинами всередині сімї [2, с. Саме з цього часу було започатковано містерії та церемонії, у яких проституція починає відігравати роль головного правила культу. На вїзді до міста Карфаген було встановлено так звані «Benoth Sukkoth» («Намети дівчат»), тобто публічні будинки, у яких молоді дівчата віддавалися за гроші чужинцям із метою заробити придане, вийти заміж і стати дуже поважними, цнотливими дружинами, що користувалися великою повагою у своїх чоловіків.