Вшанування місяця і вечірньої зорі у давніх весільних ритуалах як символу молодого і молодої. Виховання у людей пошани до хліборобської праці. Етновиховання в українському суспільстві та їх давня історія що базується на системі духовних цінностей.
Аннотация к работе
У наш час дещо змінені погляди стосовно значущості землі у житті кожної людини, але розуміння помилковості припущення про можливість її у когось відбирати, нею спекулювати, порушувати розуміння її святості викликає часті дебати серед найвпливовіших людей держави і сприяє виробленню у суспільстві нових підходів до використання земельних ресурсів. Наші предки були переконані в тому, що “…небесні світила - це одна родина: сонце - жінка, місяць - чоловік, молодий, а зорі - то дітки”. З ним повязували момент утворення Всесвіту, оскільки вважали що тоді Сонце перебувало саме в сузірї Перуна; Велес (захисник худоби) був у великій пошані і символізував достаток; богиня Дана - володарка святої води; Стрибог - бог вітру тощо. Про землю говорили повчально: “Земля дає все і забирає все”, “Земля - мати наша, всіх годує і пестить”, “Хто на землі сидить, той не впаде” і т. п. Варто відзначити, що бережливе і шанобливе ставлення українців до хліба, землі не зменшувало їх поваги до вогню, води, повітря, рослинного та тваринного світу, птахів - рідної природи взагалі і сприяло виробленню у них високої працездатності, працелюбності.