Теоретичні аспекти і методологічний інструментарій вивчення ролі етнополітичних конфліктів у міждержавних відносинах. Наукова література і джерела про етнополітичну ситуацію в Придністров’ї як предмет і чинник міждержавних відносин України і Молдови.
Аннотация к работе
Відтак до конфлікту долучилися особи і групи осіб різної національності з-серед населення республіки, зокрема, його бессарабської і придністровської частин. «Заморожений» Придністровський конфлікт становить загрозу не тільки Молдові і її населенню, а й загальному безпековому простору Європи, він ускладнює відносини Молдови та інших держав, передовсім держав-сусідів. Дослідження проводилося з метою зясування, яким чином динаміка етнополітичної ситуації в молдовському Придністровї впливала на якість та інтенсивність міждержавних відносин України і Республіки Молдова від початку 1990-х років. дослідити вплив Придністровського етнополітичного конфлікту на перебіг українсько-молдовських міждержавних відносин, а також вивчити можливості цих відносин у вирішенні суспільних проблем Молдови, повязаних з названим конфліктом; визначити спільні зацікавлення та загрози для України і Молдови в Придністровї як детермінанту розвитку міждержавного партнерства, виокремити основні чинники, які впливають на динаміку співпраці обох держав;У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано її звязок з державними науковими програмами, означено мету, завдання, обєкт і предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію та публікацію результатів. В Україні, зокрема, центрами відповідних досліджень стали інститути академії наук і провідні університети. У Придністровї такий конфлікт розпочався у 1989-1991 рр. як конфлікт між республіканським керівництвом і низкою політичних сил Молдови, орієнтованих на суверенізацію республіки та її етномолдовізацію і подальшу румунізацію, та місцевим керівництвом, відданим комуністичній ідеології та ідеї збереження Радянського Союзу, а після його розпаду, орієнтованим на обєднання з Росією. 27 серпня 1991 р. парламент невизнаної республіки оголосив таким, що не має юридичної сили закон СРСР «Про утворення союзної Молдавської РСР» від 2 серпня 1940 р., відповідно до якого більшу частину території Придністровя зі складу утвореної в 1924 р. у складі УРСР Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки (МАСРР), що припинила існування згідно зі згаданим всесоюзним законом 1940 р., було обєднано з Бессарабією у складі новоутвореної Молдавської РСР. Наукова література і джерела про етнополітичну ситуацію в Придністровї як предмет і чинник міждержавних відносин України і Молдови проаналізовано відображення в літературі результатів дослідження науковцями причин, передумов та еволюції конфлікту, переговорів учасників і країн-посередників.Сприяє такій політизації актуалізація відмінностей етнічних (регіональних) ідентичностей, питань нерівномірності етнічного і регіонального розподілу владних, економічних, земельних, територіальних та інших суспільних ресурсів, реальне або штучне загострення мовних, релігійних, культурних проблем, наявність дискримінації за етнічною ознакою, зовнішнє втручання в ситуацію. Попри доволі ґрунтовне вивчення вітчизняними і зарубіжними науковцями етнополітичного конфлікту в Придністровї, комплексне дослідження його суті, предмета і впливу на українсько-молдовські міждержавні відносини не проводилось і тому становить значний дослідницький та практично-політичний інтерес, зокрема, в аспекті необхідності системного вивчення ситуації для визначення заходів, реалізація яких здатна сприяти відверненню і блокуванню конфліктної етнополітичної динаміки, розвязанню конфлікту, а відтак стабілізації загальної суспільної ситуації. Його вирішення ускладнювалося впродовж десятиліть не тільки суперечками дипломатів, політиків, науковців, але й існуванням певних стереотипів у свідомості населення України, Молдови та Румунії, оскільки «історична справедливість» у кожної з сторін була «своєю» і багато в чому залишається такою дотепер. Для України питання врегулювання конфлікту в Придністровї має кілька вимірів: гуманітарний (у Придністровї і всій Молдові мешкає велика кількість етнічних українців, а також громадян України різних національностей, захист їхніх прав є обовязком держави); економічний (Україна, Молдова і її Придністровя мають спільну необхідність і значний потенціал взаємовигідної економічної співпраці); політико-регіональний (Україна зацікавлена в суспільній стабільності в державі, з якою має спільний кордон, а також має підстави для регіонального лідерства в національних інтересах та інтересах всіх країн Причорноморя, Центрально-Східної Європи). Така загроза формується в звязку з існуючими та імовірними соціально-політичними, економічними та іншими проблемами, зумовлюваними певним незбігом інтересів України і Росії в регіоні, а також з геополітичним проектом «Велика Румунія».
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Реалізація мети і завдань дослідження дає підстави вважати достовірними такі його висновки: 1. Основними факторами виникнення етнополітичного конфлікту є етнічна диференціація соціуму, різна культурна, релігійна, геополітична та інша орієнтація етнічних груп та відмінності їх політичних і соціально-професійних статусів, руйнація традиційних норм та цінностей, кризова суспільна динаміка. Роль ініціатора та організатора етнополітичного конфлікту зазвичай виконують політичні еліти, відповідна поведінка яких найчастіше зумовлена прагненням використати конфліктну політизацію етнічності для забезпечення своїх корпоративних економічних, владно-політичних та інших інтересів. Сприяє такій політизації актуалізація відмінностей етнічних (регіональних) ідентичностей, питань нерівномірності етнічного і регіонального розподілу владних, економічних, земельних, територіальних та інших суспільних ресурсів, реальне або штучне загострення мовних, релігійних, культурних проблем, наявність дискримінації за етнічною ознакою, зовнішнє втручання в ситуацію.
2. Попри доволі ґрунтовне вивчення вітчизняними і зарубіжними науковцями етнополітичного конфлікту в Придністровї, комплексне дослідження його суті, предмета і впливу на українсько-молдовські міждержавні відносини не проводилось і тому становить значний дослідницький та практично-політичний інтерес, зокрема, в аспекті необхідності системного вивчення ситуації для визначення заходів, реалізація яких здатна сприяти відверненню і блокуванню конфліктної етнополітичної динаміки, розвязанню конфлікту, а відтак стабілізації загальної суспільної ситуації. Придністровський конфлікт виник внаслідок синергетичної дії великої кількості історичних, етнополітичних, економіко-соціальних, гуманітарних та міжнародних (геополітичних) чинників. Він суттєво впливає на розвиток українсько-молдовських міждержавних відносин, які при цьому мають значний конструктивний потенціал щодо розвязання самого конфлікту.
3. Історичним корінням Придністровський етнополітичний конфлікт сягає Першої світової війни, краху Російської та Австро-Угорської імперій. Ці події актуалізували проблему державної належності Бессарабії та Буковини, етнічної і державно-територіальної самоідентифікації різних груп населення названих регіонів. Так виникло «бессарабське питання» у міжнародних відносинах. Його вирішення ускладнювалося впродовж десятиліть не тільки суперечками дипломатів, політиків, науковців, але й існуванням певних стереотипів у свідомості населення України, Молдови та Румунії, оскільки «історична справедливість» у кожної з сторін була «своєю» і багато в чому залишається такою дотепер. Національний фактор хоча і брався до уваги при вирішенні територіальних проблем політиками, частіше він використовувався ними як ресурс для задоволення реальних або позірних геополітичних і стратегічних інтересів їх країн. Обґрунтування керівництвом СРСР прав на територію Бессарабії включало заперечення етнічної тотожності молдован і румунів. Створення ж АМСРР у складі УСРР використовується владою самопроголошеної ПМР як аргумент для легітимації її сепаратистської політичної поведінки.
4. Інтереси зовнішньополітичних акторів щодо Придністровського конфлікту в Молдові різноспрямовані, багатоскладові, взаємоповязані і при цьому часто суперечливі і взаємоблокуючі. Цим зумовлено малу результативність ініціатив і дій з врегулювання конфлікту за посередництва міжнародних організацій та інших держав. Для України питання врегулювання конфлікту в Придністровї має кілька вимірів: гуманітарний (у Придністровї і всій Молдові мешкає велика кількість етнічних українців, а також громадян України різних національностей, захист їхніх прав є обовязком держави); економічний (Україна, Молдова і її Придністровя мають спільну необхідність і значний потенціал взаємовигідної економічної співпраці); політико-регіональний (Україна зацікавлена в суспільній стабільності в державі, з якою має спільний кордон, а також має підстави для регіонального лідерства в національних інтересах та інтересах всіх країн Причорноморя, Центрально-Східної Європи).
5. У комплексі обставин, що визначають зацікавленість України в урегулюванні Придністровської проблеми, найгострішою є загроза національній безпеці держави. Така загроза формується в звязку з існуючими та імовірними соціально-політичними, економічними та іншими проблемами, зумовлюваними певним незбігом інтересів України і Росії в регіоні, а також з геополітичним проектом «Велика Румунія». Зокрема, окремі дії Росії та Румунії в Причорноморї створюють серйозну небезпеку існуванню та територіальній цілісності Молдови як суверенної держави, через що в геополітичній ситуації в регіоні, частиною якого є Україна, формуються нові конфліктогенні чинники. У звязку з цим статус та політична активність України як «третьої сили» щодо сторін Придністровського конфлікту є вкрай важливими як для всієї Центрально-Східної Європи і її Причорноморського сегмента, так і для двосторонніх відносин України з іншими державами, зокрема з Молдовою. Щодо ситуації в Придністровї позиції України і Республіки Молдова зближуються певними інтересами. Виявами і водночас чинниками такої близькості є, зокрема, такі: - спорідненість геополітичних, в тому числі безпекових проблем обох держав, зумовлюваних російською військовою присутністю, територіальними претензіями з боку Румунії, енергетичною та іншою залежністю від політики Російської Федерації;
- пряма фінансова, матеріально-технічна, інформаційна підтримка Росією «співвітчизників» на території суверенних України та Молдови, а також деякі специфічні елементи поведінки румунської сторони, зокрема, заохочення нею громадян України і Молдови до отримання громадянства Румунії, у звязку з чим формуються ситуації етнополітичної напруги;
- спільна зацікавленість у вирішенні Придністровського конфлікту на засадах збереження територіальної цілісності і зміцнення державного суверенітету Республіки Молдова;
- одновекторна зовнішньополітична мета - європейська інтеграція, реалізація якої вимагає стабільності як усередині кожної з держав, так і в їх відносинах з країнами-сусідами.
6. В українській політиці щодо Придністровського конфлікту простежується пять якісно відмінних періодів. У першому періоді (1992-1996 рр.) позиція України була вичікувальною й обмежувалася переважно декларативними або спільними (з іншими сторонами придністровського врегулювання) заявами про підтримку територіальної цілісності Республіки Молдова. У другому періоді (1996-1999 рр.) Україна стала активним учасником (з 1997 р. - країною-гарантом) процесу придністровського врегулювання; кульмінацією тут стало висунення Україною у 1999 р. плану поетапного врегулювання Придністровської проблеми. Третій період (1999-2004 рр.) збігається з другою президентською каденцією Л. Кучми і вирізняється тим, що у Придністровському питанні політична поведінка Української влади зблизилася з поведінкою влади Російської Федерації. Четвертий період (2005-2009 рр.) означений більшою самостійністю й активністю України та її намаганнями обєднати зусилля всіх учасників придністровського врегулювання навколо «Декларації про ініціативу України щодо врегулювання Придністровського конфлікту» (План Ющенка). Декларація засвідчила прагнення української сторони перейти від тактико-ситуативного реагування на етнополітичну динаміку в Придністровї до системної політичної стратегії в регіоні і самоутвердження в статусі дієвого і прогнозованого актора процесу врегулювання Придністровського конфлікту. Однак задекларована ініціатива не була підтримана усіма зацікавленими сторонами, Україна знову зайняла вичікувальну позицію. Пятий період розпочався після виборів Президента України в 2010 р. і повязаний з загальною корекцією зовнішньополітичного курсу держави. Незавершеність і суперечливість цієї корекції виявилися і в політиці щодо Придністровського конфлікту. Україна не демонструє як наступності, так і наступальності в реалізації намірів попереднього періоду і не виявляє нових помітних ініціатив і дій, хоча їх підготовка і реалізація цілком імовірні з огляду на стратегічні інтереси держави в регіоні.
7. Вагомим чинником розвязання Придністровського конфлікту може стати налагодження прозорої економічної співпраці між Україною та Придністровським регіоном РМ. Зокрема, ефективним кроком на шляху до реінтеграції Молдови могли б стати трьохсторонні контакти бізнес-структур Молдови, України й Придністровя, адже ефективна інтеграція може відбуватися, як показує приклад Європейського Союзу, передовсім на економічній основі, формування якої стимулює наступну інтеграцію. При цьому учасникам тристоронньої економічної взаємодії важливо опрацювати такі її форми і способи, які б забезпечували баланс їх економічних і політичних інтересів, не заохочували б відцентрових дій самопроголошеної ПМР та стимулювали інтеграцію її економічного потенціалу в економічний простір РМ і систему її господарських звязків з Україною та іншими державами. Індикаторами такого балансу можна визначити: а) показники економічної ефективності взаємодії для кожної з її сторін; б) параметри взаємовигідного розподілу праці як інтеграційного чинника щодо економіки, політики та інших сфер суспільних звязків.
8. Перспективним напрямом розвитку молдовсько-придністровського реінтеграційного потенціалу може стати налагодження контактів між українцями Правобережної Молдови та Придністровського регіону. Робота має проводитися в таких формах, які б мінімізували негативні для інтеграції загальномолдовського соціуму процеси в українській громаді Придністровя. Серед таких процесів - політизоване «спрямування» етнокультурного розвитку українців, що живуть на території ПМР, в антимолдовське і певною мірою проросійське русла, що перешкоджає їхньому єднанню з українцями правого берега Дністра. Водночас ця обставина антагоністично налаштовує українців Придністровя щодо Молдови й Румунії та стимулює підтримку ними сепаратистської поведінки Тираспольської влади. Доречною видається просвітницька робота з поширення відомостей про можливості забезпечення прав та задоволення потреб етнічних молдован в Україні і етнічних українців у Молдові.
9. Комплексного вирішення потребує проблема подвійного громадянства в Придністровському регіоні Молдови. Досі немає стратегічної визначеності в ставленні до цієї проблеми держави Україна та її уповноважених органів. Зокрема, варто було б критично оцінити доцільність продовження політики полегшеного надання українського громадянства жителям Придністровського регіону РМ і водночас опрацювати питання вад, переваг і способів, стимулювання етнічних українців та осіб інших національностей - вихідців з України, що проживають і планують надалі проживати на території придністровського регіону РМ, до отримання молдовського громадянства. При цьому важливо розробляти і реалізовувати національні та спільні українсько-молдовські програми якнайповнішого забезпечення прав і задоволення культурних потреб осіб і груп осіб різної етнічної належності в складі населення обох держав відповідно до європейських стандартів.
Список литературы
Статті в наукових фахових виданнях
1. Коцур В.В. Історико-політичні витоки Придністровської проблеми / В.В. Коцур // Гілея: науковий збірник. Збірник наукових праць/ гол. ред. В.М.Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 42 (12). - С. 670-678
2. Коцур В.В. Придністровська проблема як загроза національній безпеці Республіки Молдова / В.В. Коцур // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2010. - Вип. 50. - С. 392-401
3. Коцур В.В. Роль ОБСЄ у вирішенні конфлікту в Придністровї / В.В. Коцур // Гілея: науковий збірник. Збірник наукових праць/ гол. ред. В.М.Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 41 (11). - С. 583-590
4. Коцур В.В. Україна і Республіка Молдова: пріоритетні напрямки міждержавних взаємин та стратегічного партнерства в ХХ ст. / В.В.Коцур // Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2010. - Вип. 4. - С.151-158
5. Коцур В.В. Забезпечення Миру в Придністровї: плани, цілі та взаємодія України, Росії, Молдови, ОБСЄ / В.В.Коцур // Гілея: науковий збірник. Збірник наукових праць/ гол. ред. В.М.Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2011. - Вип. 45. - С.646-654
6. Коцур В.В. Концептуально-теоретичні засади дослідження етнополітичних конфліктів/ В.В.Коцур // Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2011. - Вип. 5. - С.160-168
Статті, тези доповідей на конференціях, що додатково відображають результати дослідження
7. Коцур В.В. Тероризм і права людини: історико-політичний аналіз / В.В.Коцур // Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Тернопіль: Вид-во Астон, 2006. - Вип.18. - С.355-361
8. Коцур В.В. Конфлікт у Придністровї: Роль ОБСЄ в забезпеченні миру в регіоні / В.В.Коцур // Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Тернопіль: Вид-во Астон, 2008. - Вип.21. - С.370-375
9. Коцур В.В. Використання теми “боротьба з тероризмом” у підготовці фахівців політологів / В.В.Коцур // Підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності: теорія і практика [зб. наук. праць / наук. ред. Коцур В., Євтух М., Доброскок І.] - Переяслав-Хмельницький: СКД, 2009 - Вип. 2. С.235-238
10. Коцур В.В. Конфлікти на пострадянському просторі: уроки для України: матеріали четвертої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції [“Соціум. Наука. Культура”], (Київ, 28-30 січня 2009р.)/ Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права (Севастопольська філія) - К.: ТОВ “ТК Меганом”, 2009. - С. 57-59
11. Коцур В.В. Конфлікти на пострадянському просторі в системі міжнародного права / В.В.Коцур // Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Переяслав-Хмельницький: ФОП І.С. Майданченко, 2010. - Вип.25. - С.209-217
12. Коцур В.В. Міждержавні відносини України та Молдови на шляху до стратегічного партнерства: матеріали четвертої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Україна наукова”, (Київ, 20-22 грудня 2010р.)/ Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права (Севастопольська філія) - К.: ТОВ “ТК Меганом”, 2010. - С.6-9
13. Коцур В.В. Пріоритетні напрямки міждержавних взаємин України та республіки Молдови в ХХ столітті / В.В.Коцур// Розвиток наукових досліджень - 2010: матеріали шостої науково-практичної конференції, м. Полтава, 22-24 листопада 2010р.: - Полтава: Вид-во “ІНТЕРГРАФІКА”, 2010. - Т.3. - С.41-45.
14. Коцур В.В. Роль ОБСЄ у вирішенні конфлікту в Придністровї / В.В.Коцур// Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття” // Збірник наукових праць. - Переяслав-Хмельницький: СПД Кузьмичова Р.Ю., 2010. - С.150-154.
15. Коцур В.В. Терористичні акти в Російській Федерації в ХХІ столітті та їх вплив на розвиток туризму і рекреації / В.В.Коцур // Securitology. - Krakow, 2010. - Nr. 2 (12). - S.34-43.