Розгляд Карпато-Причорноморських земель як історико-культурного контактного регіону Євразії, встановлення властивих йому закономірностей історичного розвитку. Основні етнокультурні компоненти, що визначали характер і динаміку політичних процесів.
Аннотация к работе
Карпато-Причорноморські землі включають в себе території розташовані між Східними Карпатами, Дністром і Нижнім Дунаєм. Раніше Карпато-Причорноморські землі не розглядалися як самостійна історико-культурна територія, а їхня історія - як складова частина середньовічної історії України. Однією з таких епох і став час української колонізації краю, яка розпочалася з кінця ХІ ст., досягнувши піку своєї активності в другій половині ХІІ ст. і, в середині ХІІІ ст. була перервана монголо-татарською навалою. Мета дослідження визначила конкретні наукові завдання: 1) Розгляд Карпато-Причорноморських земель як особливого, історико-культурного контактного регіону Євразії і встановлення властивих йому закономірностей історичного розвитку. це також і початок періоду розвинутого феодалізму в історії Київської Русі, період обєднання західних українських земель навколо Галича й утворення Галицького князівства з могутнім демографічним потенціалом, що забезпечував успішну українську колонізацію Пониззя в другій половині ХІІ ст. і в першій половині ХІІІ ст.ІІ-й період (кінець ХІ - кінець ХІІ ст.) характеризується поступовим спадом активності кочівників, землі до Дунаю спочатку входять до складу Теребовельського князівства, а потім - Галицького. В них згадуються берладники, Берладь, галицькі вигнанці, князь Іван Берладник, а також волохи, печеніги, торки, половці, події в Галицькій землі. У союзі з Візантією наприкінці ХІ ст. перебував і теребовельський князь Василько Ростиславович, який хотів "переяти болгары дунайскые и посадити я у собе" - на землі, які прилягають до Дунаю, нижнього Дністра і Південних Карпат, що були розорені набігами кочівників у другій половині ХІ ст. Землі на північ від Дунаю - степові і лісостепові області між Карпатами і Дністром були зоною постійних набігів кочівників і вважались "нічийними". Яскравість етнічного складу тюркських кочівників у регіоні була обумовлена тим, що гузи-торки, які витіснили частину печенігів на південь від Дунаю в 1040-х рр., у свою чергу, в 1060-1070-х рр. були витіснені звідти половцями.
План
Основний зміст дисертації
Список литературы
Основні положення та висновки дисертації викладено в наукових публікаціях автора: 1. Вегерчук С.М. Писемні джерела з етнополітичної історії Карпато-Причономорських земель у другій половині ХІ - на початку ХІІ ст. // Збірник наукових праць "Південний архів" (історичні науки). - Вип.14. - Херсон: ХДУ, 2004. - С.8-14 (0,7 др. арк.).
2. Вегерчук С.М. Карпато-Причорноморські землі як "природна історико-географічна структура" // Історія в школах України. - №3. - 2005. - С.40-43 (0,6 др. арк.).
3. Вегерчук С.М. Берладники и их князь Иван Ростиславович в источниках и историографии // Актуальные проблемы исторической науки. Вып.2. - Пенза: ПГПУ, 2005. - С.318-330 (0,7 др. арк.).
4. Вегерчук С.М. Етнополітичний фон української колонізації Карпато-Причорноморських земель у XII - першій половині XIII ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Вип. ХІХ. - Запоріжжя: Просвіта, 2005. - С.124-135 (0,7 др. арк.).