Розробка методичних основ всебічного аналізу геоетнополітичної системи України. Історико-географічні передумови взаємозв’язаного розвитку територіально-політичних процесів в країні упродовж ХХ століття і їхній інерційний вплив на сучасні взаємини.
Аннотация к работе
Але взаємини етнонаціональної і політичної сфер суспільства ніколи не були простими, поєднучи, у залежності від умов та обставин, і конструктивний потенціал, і небезпеки дестабілізації, що актуалізує необхідність їхнього зрівноваження. Оскільки джерелом суперечностей часто виступає саме невідповідність територіальної організації етнонаціональної і політичної сфер суспільства, то тут не можна обійтися, зокрема, без географічного погляду на етнополітичні взаємини. Для України територіально етнополітичні взаємини - це та сфера, яка забезпечує основні підстави її цілісності, зокрема, завдяки тому, що в основі її державної території - ареал розселення державоформуючої української етнічної нації, і водночас саме тут є низка чинників, головно історично-географічних, які містять небезпеки деструктивних збурень, зумовлюючи і необхідність пізнання всієї сукупності територіально-етнополітичних співвідношень, і доцільність цілеспрямованого впливу на етнополітичну сферу з метою підсилення дії конструктивних чинників. З кінця 80-х років в Україні уже сформовано інформаційно-методичну основу вивчення й сучасних етнополітичних процесів. Зокрема, зростає увага до політичних проблем в етнології, яка досліджує історичні та сучасні політичні виміри життєдіяльності етнонаціональних спільнот і груп (В.Вивчення етнополітичних процесів засвідчує, що серед сукупності чинників життєдіяльності та політичної активності етнонаціональних спільнот і груп визначальне значення у етнополітичних процесах має насамперед територіальна організація етнонаціональної сфери, тобто розміщення етнічних спільнот і груп по території, включаючи і їхнє розселення і територіальні співвідношення та звязки між структурно-територіальними підрозділами. Беручи в основу типологічні відмінності територіальної організації етнонаціональної сфери держав, враховуючи загальні кількісні співвідношення етнонаціональних спільнот та історичні етногеографічні передумови, нами виділяються такі основні типи держав за особливостями етнонаціональної структури населення: 1) моноетнічні держави, в основі яких етнічна територія одного етносу за незначної частки (до 10%) етнічних меншин і малих корінних народів; 2) переважно моноетнічні держави, понад 80% території яких - ареал розселення одного етносу за наявності порівняно невеликих ареалів компактного розселення етнічних меншин та малих корінних народів; 3) держави з наявністю двох домінуючих етнічних ареалів за порівняно незначної частки (до 10%) етнічних меншин - переважно двоетнічні держави; 4) поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів корінних етносів за кількісного переважання (понад 65%) одного з них; 5) поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів корінних етносів за відсутності домінуючого (понад 65%) переважання одного з них; 6) поліетнічні держави колонізаційного (переселенського) типу із расово змішаним населенням і порівняно великою часткою аборигенів; 7) поліетнічні держави колонізаційного типу із расово змішаним населенням і порівняно невеликою часткою аборигенів (до 10%). З огляду на це, виділяються такі типи етнополітичних систем держав світу: 1) національні держави з єдиним етнополітичним центром; 2) національні держави з етнонаціонально-територіальними автономіями; 3) федеративні держави, організовані за переважно етнонаціональним чи етнонаціонально-територіальним принципом; 3) держави колонізаційного типу з європейським культурним ядром, що сформувались як політичні нації; 4) держави колонізаційного типу із значною часткою аборигенного населення чи населення африканського походження, що формуються як політичні нації; 5) держави Африки і Азії, що утворилися на основі колишніх колоніальних володінь з етнічноскладним, але етнокультурно спорідненим складом населення, що формуються як політичні нації; 6) держави Африки і Азії, що утворилися на основі колишніх колоніальних володінь з етнічнострокатим і різнорідним етнонаціональним складом населення, несформованими і неокресленими етнополітичними системами. У другому розділі дисертації “Історичний огляд, методологія і методика геоетнополітичних досліджень” розкриваються особливості формування етнополітичної думки, здійснюється критичний аналіз методологічних підходів сучасної етнополітики та політичної географії, обгрунтовується методологічна модель цілісного геоетнополітичного аналізу держави, методика дослідження територіально-етнополітичної системи України. Що ж до аналізу сучасної геоетнополітичної ситації в Україні, то тут основними методологічними хибами є: 1) абсолютизація історично-географічних відмінностей, на основі якої іноді наголошується на штучності обєднання регіонів України в межах єдиної державної території; 2) гіперболізація поліетнічності України.На основі геоетнополітичного аналізу і теоретико-методологічних засад суспільної географії формується напрям наукових досліджень, етнополітична географія, який на теоретичному рівні розглядає роль територіальної організації етнонаціональної сфери у геополітичних процесах, а на прик