Властивості етнічності та їх значення для буття людської спільноти. Принципи громадянського суспільства і їх вплив на формування національних спільнот країн Заходу. Взаємозв’язок між формування міжетнічної взаємодії, консолідації української нації.
Аннотация к работе
Перед кожним суспільством, яке переходить на новий етап розвитку, долає значні перешкоди і планує майбутнє, виникає проблема визначення основних тенденцій функціонування і розвитку. Необхідність впорядкування суспільних відносин у посттоталітарних умовах під впливом орієнтації на свободу і права людини та узгодження індивідуальних, колективних, національних потреб та інтересів зумовлює зосередження уваги на особливостях взаємодії етнонаціональної сфери та громадянського суспільства. Привертає увагу дана тема ще й тим, що принципи, на яких ґрунтується громадянське суспільство, часто протиставляються засадам націотворення. У звязку з цим потребує вивчення проблема етнонаціонального чинника громадянського суспільства, яка не була достатньо висвітлена на дисертаційному рівні. Засадничі основи феномену “громадянське суспільство” висвітлюються в працях Т.У роботах науковців простежується звязок між дослідженням громадянського розвитку, соціальних ознак єдності суспільства та процесами націотворення. Починаючи з теоретичних концепцій XVII-XVIII століття, обґрунтовується ідея формування громадянського суспільства як середовища ствердження прав і свобод людини, її безпечного існування, консолідації волі народу, та, враховуючи його соціокультурний вимір, творення національного суверенітету. Моральними стандартами взаємовідносин у громадянському суспільстві для багатьох дослідників стало кантівське розуміння гармонійного співжиття та гегелівський підхід до узгодження субєктивного вираження свободи та всезагально обумовлених правових відносин. Трактування “духу народу” як особливого культурного змісту, що впливає на громадянське суспільство, дає перспективи творення власної держави-нації. Кістяківського, що визначають важливість громадянських форм суспільної та міжнаціональної взаємодії, самовизначення народу, особистості як субєкта права і представника нації.“Природно-правові традиції громадянського суспільства в Україні” автор аналізує національний досвід правотворчості та організації населення на самоврядних началах як підґрунтя формування громадянського суспільства. Зазначено, що вже в період Київської Русі, виходячи з визнання вільної людини субєктом права, активно розвиваються громадські, особисті та майнові правовідносини. Вони повязують членів територіальних громад взаємними зобовязаннями в ході договірних взаємин, самоуправління та прямого волевиявлення при діяльності віча, зміцнюючи самоврядний досвід русичів. Відмічено взаємозвязок між формуванням етнонаціональної автентичності українського народу та процесом унезалежнення козацького стану, що розглядав ідею рівноправності та свободи як основу соціального устрою. Аналізуючи політико-правову діяльність Центральної Ради, автор відзначає формування нею пріоритетів забезпечення особистих, громадянських та культурних прав осіб, децентралізованого характеру відносин між органами влади та місцевим самоврядуванням, надання національним групам можливості вільного використання прав, повязаних із відновленням їх ідентичності.Громадянське суспільство розглядається дослідниками як складне соціокультурне утворення, засноване на системі приватних, громадських, соціально-економічних, національних, політичних відносин та інститутів, незалежних від держави, що ґрунтується на демократичних цінностях, гуманістичних моральних орієнтирах та правових принципах. Відмічено, що, попри властиву для громадянського суспільства автономномізацію індивідів, необхідним залишається розгляд відносин між ними крізь призму потреби в національній спільноті - через узгодження проявів свободи та громадянської солідарності, як підстави згуртованості та спільної відповідальності за розвиток власної нації, до відстоювання прав на прояв культурної ідентичності та творення на основі громадянського поступу автентичної держави. Засобом інтеграції особистостей в суспільство стає формування мережі горизонтальних відносин, які дають можливість, завдяки плюралізму, задовольняти потреби та інтереси чи захищати цінності у різних сферах життя. Доведено, що громадянське суспільство зазнає постійного впливу етнонаціональних чинників, які, через активізацію суспільних звязків, здатні до самовідтворення та міжкультурної взаємодії, налаштованості членів етносу до узгодження національних та загальнолюдських цінностей у ході комунікативно-дискурсивних практик. Зясовано, що характерною рисою європейського регіону при націотворенні стало доповнення процесів демократизації держави (формування політичної лояльності замість культурної асиміляції, дискримінації, внутрішньої колонізації, захист прав меншин, визнання права особи на культурну ідентифікацію) та механізмів громадянського суспільства (забезпечення свободи самовираження, практика добровільного включення особи в діяльність національного організму, високий рівень її контактності поза межами етногрупи, вироблення взаєморозуміння між групами через систему горизонтальних відносин).
План
Основний зміст роботи
Вывод
Громадянське суспільство розглядається дослідниками як складне соціокультурне утворення, засноване на системі приватних, громадських, соціально-економічних, національних, політичних відносин та інститутів, незалежних від держави, що ґрунтується на демократичних цінностях, гуманістичних моральних орієнтирах та правових принципах.
Відмічено, що, попри властиву для громадянського суспільства автономномізацію індивідів, необхідним залишається розгляд відносин між ними крізь призму потреби в національній спільноті - через узгодження проявів свободи та громадянської солідарності, як підстави згуртованості та спільної відповідальності за розвиток власної нації, до відстоювання прав на прояв культурної ідентичності та творення на основі громадянського поступу автентичної держави.
Засобом інтеграції особистостей в суспільство стає формування мережі горизонтальних відносин, які дають можливість, завдяки плюралізму, задовольняти потреби та інтереси чи захищати цінності у різних сферах життя. Їх узгодження можливе через зміцнення субсидіарних звязків, що інтенсифікують контакти, спонукають до співпраці та сприяють взаємодоповненню індивідів на громадянському, міжетнічному рівнях.
Становлення громадянського суспільства формує специфічну нормативно-ціннісну суспільну свідомість, що ґрунтується на визнанні верховенства прав людини, повазі до свободи кожного члена суспільства та рівності у набутті чи розширенні особистих, громадянських, політичних та інших прав. Зважаючи на часто конфліктний характер міжетнічних відносин, відзначено потребу творення соціокультурних умов, заснованих на ненасильницькій солідаризації, поширенні толерантності, довіри, неприйнятті примусу і насильства.
Доведено, що громадянське суспільство зазнає постійного впливу етнонаціональних чинників, які, через активізацію суспільних звязків, здатні до самовідтворення та міжкультурної взаємодії, налаштованості членів етносу до узгодження національних та загальнолюдських цінностей у ході комунікативно-дискурсивних практик. Для творення нації важливим є формування громадянської ідентичності її членів, що проявляється через волевиявлення, активну участь у самоуправлінні, забезпечуючи народний суверенітет і творення національної держави.
Зясовано, що характерною рисою європейського регіону при націотворенні стало доповнення процесів демократизації держави (формування політичної лояльності замість культурної асиміляції, дискримінації, внутрішньої колонізації, захист прав меншин, визнання права особи на культурну ідентифікацію) та механізмів громадянського суспільства (забезпечення свободи самовираження, практика добровільного включення особи в діяльність національного організму, високий рівень її контактності поза межами етногрупи, вироблення взаєморозуміння між групами через систему горизонтальних відносин).
Сучасні нації, в яких поширена практика дотримання громадянських і політичних прав, захисту етнічних та регіональних груп, при обєднанні в Європейське співтовариство сформували піраміду субсидіарності, що на рівні держав та міжнародних громадських структур, заклало основу мирного співіснування людей. Відмічено звязок між традицією громадянської участі та відповідальності населення та її міжнародним вираженням - глобальним виміром громадянського суспільства щодо питань демократичних принципів організації різних регіонів, економічних, соціальних та інших всепланетарних проблем.
Нестабільний стан українського суспільства, визначений браком демократичних ініціатив та зумовлений комплексом кризових явищ, зумовлює деструктивні наслідки загальнонаціонального масштабу. Чинниками, що сприяють дезінтеграції громадянського суспільства та стають на заваді національній єдності, є відчуття нерівності, відокремленості та дистанціювання у взаємовідносинах етногруп, відцентрові тенденції, зменшення лояльності до суспільного утворення. Виявлено, що консолідація української нації стане можливою в ході доповнення етнічного, національного, громадянського самоусвідомлення, формування соціального капіталу громадянського суспільства та демократизації держави.
Розглядаючи формування правових цінностей українського суспільства, які створювались під впливом звичаєвого, русько-литовського, польського, німецького, козацького права, здобувач робить висновок про формування правової традиції пошанування свободи людини та її вільного волевиявлення, прагнення українського народу до здійснення самоврядної правової практики, громадського контролю влади з боку населення. Відмічено, що лише за умов поширення громадянських прав, які сприяли досвіду легальної боротьби, активній громадській діяльності, правосвідомості формуються засади для творення вільної особи та громадянського суспільства.
Враховуючи посттоталітарні проблеми реформування суспільного середовища, автор наголошує на потребі правового забезпечення процесу відновлення ознак української спільноти та сприяння розвитку національних меншин. Створення умов для використання сукупності особистих, громадських, політичних та національних прав людини представниками різних національностей без втручання чи регламентації держави стає необхідною засадою громадянського суспільства.
Самоорганізація національних меншин вписується у практику становлення громадянського суспільства внаслідок їх зацікавлення стосовно участі у культурному і громадському житті України. Реалізація прав представниками національних меншин дає можливість оцінювати їх становище в суспільстві як рівноцінне з іншими, що створює умови для інтеграційних процесів.
Список литературы
1. Патей-Братасюк М.Г. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в Україні / М.Г. Патей-Братасюк, Т.І. Довгунь (Т.І. Бойко) - Тернопіль: Мандрівець, 1999. - 254 с.
2. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Етнонаціональний чинник громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Філософія. - 2001. - № 6. - С. 104-108.
3. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Громадянське суспільство та нація: варіанти взаємодії / Т.І. Бойко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Філософія. - 2001. - № 7. - С. 78-83.
4. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Етнокультурний ренесанс та громадянське суспільство / Т.І. Бойко // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - 2002. - Вип. 4. - С. 19-23.
5. Бойко Т.І. Особливості взаємовпливу національної самосвідомості та громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. - 2003. - № 10. - С. 132-138.
6. Бойко Т.І. Правове забезпечення представників національних меншин в сучасній Україні як чинник становлення громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 1. - С. 140-149.
7. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Роль і значення освіти у процесі творення громадянського суспільства в сучасній Україні / Т.І. Бойко // Творчість, духовність, гуманізм в просторі освіти: зб. доповідей наук.-практ. конф., 20-21 жовтня 1998 р., Вінниця. Т. 1 / Міністерство освіти України, Вінницький держ. техн. ун-т. - Вінниця. - “Універсам-Вінниця”, 1998. - С. 48-52.
8. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Формування громадянського суспільства як актуальна проблема українського сьогодення / Т.І. Бойко // Українсько-польські відносини в ХХ столітті: державність, суспільство, культура: матеріали міжнар. наук. конф., 15-16 квітня 1999 р., Тернопіль / Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. - Тернопіль: “Лілея”, 1999. - С. 130-135.
9. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Вплив гуманістичних орієнтирів на взаємодію громадянського суспільства та церкви / Т.І. Бойко // Християнство і особа : зб. доповідей наук. конф., 18 травня 2000 р., Тернопіль / Тернопільська держ. мед. акад. ім. І. Горбачевського, Ін-т філософії ім. Г. Сковорди НАН України. - Тернопіль: Укмедкнига, 1999. - С. 79-84.
10. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Місце та роль етнонаціональних чинників у процесі становлення громадянського суспільства / Т.І. Бойко // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави : зб. праць наук.-практ. конф., 24-26 квітня 2001 р., Київ. Вип. 3. / Ін-т соціальної та політичної психології АПН України - К.: 2001. - С. 304-306.
11. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) Парадокси становлення громадянського суспільства: національний вимір / Т.І. Бойко // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 30 травня 2001р., Київ. Т. 1 / голов. ред. В.І. Луговий / Українська академія держ. управління при Президентові України. - К.: Видавництво УАДУ, 2001. - С. 90-93.
12. Бойко Т.І. Засади інтеграції людей з особливими потребами в соціальну структуру суспільства / Т.І. Бойко // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: тези доповідей VI міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 листопада 2005 р. / Міністерство освіти і науки України, Міністерство праці та соціальної політики України, ВМУРОЛ “Україна” [та ін.]. - К.: Університет “Україна”, 2006. - С. 19-20.
13. Бойко Т.І. Взаємодоповнення спільнотного та суспільного як шлях творення нації / Т.І. Бойко // Український досвід спільнотного згуртування : матеріали міжнар. наук. конф., 26 жовтня 2006 р. / Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка Центр українознавства. - К.: Українська Видавнича спілка, 2006. - С. 356-363.
14. Бойко Т.І. (Довгунь Т.І.) В. Янів та українські молодіжні організації / Т.І. Бойко // Володимир Янів у добу ХХ сторіччя: зб. наук. праць за матеріалами наук. конф. 26-27 листопада 1998р. / Тернопільський нац. педагог. ун-т ім. В. Гнатюка. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. - С. 124-127.
15. Бойко Т.І. Етносоціальні перспективи національних процесів в Україні / Т.І. Бойко // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: тези доповідей VI міжнар. наук.-теорет. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених 16 квітня 2008 р., Тернопіль / Міністерство освіти і науки України, Приватний вищ. навч. заклад “Ін-т економіки та підприємництва”. - Тернопіль: “АСТОН”, 2008. - С. 8-9.