Феномен безпеки як соціальної системи та місце етнонаціонального чинника в ній. Елементи системи національної безпеки, економічні, соціально-політичні, культурні процеси, стабілізуюча та дестабілізуюча роль етнонаціонального чинника в суспільстві.
Аннотация к работе
Традиційно впродовж значного часу безпека означала уникання перспективи стати жертвою озброєного насильства ззовні і була повязана з такою соціальною інституцією, як держава. У 50-ті роки XX сторіччя у наукову та політичну літературу вводиться термін "національна безпека", який на сьогодні найчастіше вживається у філософії, політології, соціології та теорії міжнародних відносин. До таких чинників, що справляють істотний вплив на безпеку країни (особи, держави, суспільства), треба віднести етнонаціональний чинник. У працях цих вчених були викладені головні підходи до визначення поняття "національна безпека", зясований звязок національної безпеки із системою базисних цінностей суспільства. Аналіз цих праць показує, що увага дослідників була сконцентрована на розгляді проблеми підготовки силових структур держави та суспільства загалом до можливої війни.Їхні праці та початок реалізації в практиці нового бачення взаємовідносин у світі призвели до радикальних змін у розумінні сутності безпеки, внесли кардинальні зрушення в моделі її побудови. Аналізуючи різні підходи вчених до визначення категорії "безпека", автор праці вважає більш перспективним розгляд безпеки як певного рівня захищеності від внутрішніх та зовнішніх загроз особи, суспільства, держави, яка дозволяє їм існувати та усталено розвиватися. Суспільство як система, що виробляє, разом з такими соціальними інституціями, як сімя, релігія, держава тощо, створює систему своєї власної безпеки. На підставі системного підходу дослідження безпеки робиться висновок, що базовими елементами безпеки як системи слід вважати: економічні, соціально-політичні, культурні процеси та звязки в суспільстві; соціальні групи людей; ідеї як носії певних потреб та інтересів різних соціальних груп; соціальні інституції, що забезпечують безпеку. На підставі проведеного аналізу автор показує, що значущість етнонаціонального чинника в соціумі зумовлюється такими характеристиками: етнонаціональною структурою населення краіни; чисельністю та якісним співвідношенням найбільш великих етнічних груп; рівнем етнічної самосвідомості; наявністю (відсутністю) та розташуванням місць компактного проживання етносів на території держави, займаним місцем і роллю, що відіграється етносами в соціальному житті суспільства; мірою збереження та прояву етнокультурних традицій; мірою соціально-політичної комфортності етносів; рівнем впливу діаспори на політичне та культурне життя суспільства; наявністю та характером взаємовідносин різноманітних конфесій, що знаходяться в країні, тощо.Внаслідок проведення дисертаційного дослідження зроблено низку важливих для практики суспільного розвитку висновків: - причиною виникнення та існування системи безпеки є обєктивна потреба будь-якого соціального організму в самозбереженні за умов миру, наповненого насильством. У процесі розвитку людського суспільства зміст національної безпеки розширився від розуміння її як здатності субєкта захиститися від збройного насилля ззовні до тлумачення її як нейтралізації комплексу загроз країні (в тому числі особистості, державі, суспільству), які виникають у різноманітних сферах її життєдіяльності; зміна характеру загроз у звязку з багатоплановими змінами у сучасному світі вимагає коригування існуючої системи безпеки загалом та соціальних інституцій, що її забезпечують, зокрема. інтеграційні процеси, що посилюються в світі, не привели до очікуваного стирання етнічних та національних відмінностей та послаблення протиріч в етнонаціональних відносинах.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
Внаслідок проведення дисертаційного дослідження зроблено низку важливих для практики суспільного розвитку висновків: - причиною виникнення та існування системи безпеки є обєктивна потреба будь-якого соціального організму в самозбереженні за умов миру, наповненого насильством. У процесі розвитку людського суспільства зміст національної безпеки розширився від розуміння її як здатності субєкта захиститися від збройного насилля ззовні до тлумачення її як нейтралізації комплексу загроз країні (в тому числі особистості, державі, суспільству), які виникають у різноманітних сферах її життєдіяльності;
- при створенні системи безпеки країни потрібно враховувати цілу низку чинників, найважливішими серед яких є геополітичний, соціально-політичний, економічний та етнонаціональний. При цьому головним у побудові національної безпеки є визначення життєво важливих інтересів обєктів захисту та можливих напрямків потенційних і реальних загроз;
- зміна характеру загроз у звязку з багатоплановими змінами у сучасному світі вимагає коригування існуючої системи безпеки загалом та соціальних інституцій, що її забезпечують, зокрема. Слід усвідомити, що сучасний світ не відмовився від можливості використання збройної сили у розвязанні конфліктних ситуацій. Отже, соціальні інституції силового характеру (змінені з урахуванням вимог часу) повинні як і раніше посідати важливе місце в системі безпеки;
- інтеграційні процеси, що посилюються в світі, не привели до очікуваного стирання етнічних та національних відмінностей та послаблення протиріч в етнонаціональних відносинах. Почуття незадоволення своїх потреб у саморозвитку у етнічних груп виникає у багатонаціональних державах незалежно від їхніх соціально-економічних систем та форм політичного правління;
- від 60-х років XX сторіччя етнічні групи внаслідок їх політизації перетворилися на субєктів історичного процесу. Це сприяло зростанню національного руху за створення етнонаціональних держав (або принаймні культурно-національних автономій з розширеними політичними правами). Така тенденція сучасного суспільного розвитку сприяла зростанню кількості етнічних конфліктів у світі, що посилює необхідність створення ефективних систем безпеки різного рівня (національного, регіонального, глобального);
- процеси національної (етнічної) консолідації неминуче на першому історичному етапі призводять до розпаду поліетнічних структур. Але створення держави за національною (етнічною) ознакою на практиці у більшості випадків призводить до поліетнічності;
- з аналізу процесу розвитку людського суспільства випливає, що виникнення та зростання етнонаціонального чинника є наслідком етнічної диференціації людства. Етнічна диференціація, потенційно маючи в собі державне начало, сприяла процесу утворення національних держав, спочатку в Європі, а потім і в інших регіонах світу;
- засадовими стосовно статусу етнонаціонального чинника є інтереси етнічних (національних) груп, які проживають у конкретній країні. Ці інтереси тією чи тією мірою охоплюють усі сфери життєдіяльності суспільства, у звязку з чим набувають етнополітичних, етноекономічних та інших форм прояву. Залежно від національної політики, яка здійснюється в суспільстві, етнонаціональний чинник за своєю спрямованістю може відігравати консолідуючу або дестабілізуючу роль;
- як показує історичний досвід, не всі поліетнічні держави справляються із завданням забезпечення своєї територіальної цілісності. Тому навряд чи буде несподіванкою, якщо низка сучасних держав у майбутньому розпадеться під впливом дезінтеграційних процесів, як це відбулося, наприклад, з Австро-Угорщиною, Османською імперією, СРСР та іншими державами минулого.
Намагання центральної влади поліетнічних країн насильницьким шляхом добитися національної інтеграції увіходить у протиріччя з логікою історичного розвитку, втягуючи ці країни у нескінченні війни, стагнацію та деградацію суспільства;
- процес створення та функціювання системи безпеки України відбувається досить складно. На сьогодні є всі підстави стверджувати, що раціонально побудованої та ефективно діючої системи безпеки України поки що немає.
Формування системи безпеки, ефективність її функціювання багато в чому, якщо не повністю, залежать від соціальної стабільності українського суспільства. Результати дослідження свідчать, що на сьогодні достатньо гострі протиріччя існують у всіх сферах суспільства;
- специфіка процесів, які відбуваються в Україні, визначається цілою низкою чинників, до яких у першу чергу слід віднести: досить складну соціально-економічну ситуацію в країні і, як наслідок, загострення соціального напруження в суспільстві; поліетнічність; наявність різних конфесій; відсутність консолідуючої ідеї, яка підтримувалася б усіма верствами суспільства, і у звязку з цим суперечливість соціально-політичної орієнтації регіонів України.
Список литературы
1. Ананьїн В.О. Філософсько-соціальні проблеми миру, війни та армії. - Київ: КВІУЗ, 1996. - 112 с.
4. Ананьин В.А. Победа советского народа и подъем национально-освободительной борьбы // Уроки войны и современность. - Киев: КВИДКУС, 1985. - С.108 - 115.
5. Ананьин В.А. Империалистические локальные войны как орудие экспорта контрреволюции // Новый "крестовый поход" против социализма. - Киев: КВИДКУС, 1985. - С.42 - 49.
6. Ананьин В.А. Вопросы вооруженной защиты революционных завоеваний в странах социалистической ориентации. - Киев: КВИКДУС, 1986. - 28 с.
7. Ананьин В.А. Экспорт контрреволюции в политической стратегии империализма. - Киев: КВИКДУС, 1986. - 26 с.
8. Ананьин В.А. Новое политическое мышление и проблемы защиты социализма в современных условиях. - Киев: КВИКДУС, 1990. - 24 с.
9. Ананьин В.А. Национальные отношения и их развитие на современном этапе // Актуальные проблемы теории и практики современного социализма. - Киев: Институт повышения квалификации руководящих работников Минтранса УССР, 1990. - С.136 - 157.
10. Ананьин В.А. Военная организация. Военная политика. Война. Глобальные проблемы. Мирное сосуществование. Национальный вопрос. Национальная политика. Национальные отношения. Общечеловеческие интересы. Расцвет нации. Социальная защищенность. Этнос // Основные понятия социально-политической теории социализма. - Киев: КВИКДУС, 1991. - С.4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 16.
11. Ананьин В.А. Прогресс // Анализ основных направлений современной философии. - Киев: КИИГА, 1992. - С.57 - 62.
12. Ананьин В.А. Нации и национальные отношения в политической жизни современного общества // Основы политологии. - Киев: КВИКДУС, 1992. - С.149 - 158.
13. Ананьин В.А. Общечеловеческие интересы как объективная реальность и проблемы их приоритета // Основы политологии. - Киев: КВИКДУС, 1992. - С.159 - 171.
14. Ананьин В.А. Глобальные проблемы современности и политика // Основы политологии. - Киев: КВИКДУС, 1992. - С.172 - 186.
15. Ананьин В.А. Концепция национальной безопасности и военная доктрина // Основы политологии. - Киев: КВИКДУС, 1992. - С.187 - 196.
16. Ананьин В.А. Национальная безопасность как система обеспечения государственного суверенитета Украины // Військова політика України: проблеми, пошуки, рішення. - Київ: КВІУЗ, 1993. - С.21 - 28.
17. Ананьин В.А. Война как социально-политическое явление // Основи воєнноі політології. - Киів: КВІУЗ, 1996. - С.11 - 12.
18. Ананьин В.А. Национальная безопасность Украины // Основи воєнної політології. - Київ: КВІУЗ, 1996. - С.69 - 79.
19. Ананьин В.А. Национальное самосознание и образование "Новой Европы" // Человек, бытие, культура. - Переяслав-Хмельницкий, 1991. - Ч.2. - С.23 - 24.
21. Ананьин В.А. Культура Украины в контексте русско-украинского пространства // Русская культура в контексте социально-исторических реалий Украины (Конец XX столетия). - Киев: Украинское общество русской культуры, 1994. - С.63 - 65.
22. Ананьин В.А. Этнический фактор и безопасность Украины // Человек и этнос: история и современность. - Киев; Севастополь: Институт философии НАН Украины; Севастопольский приборостроительный институт, 1994. - С.57
23. Ананьїн В.О. Регіональна безпека. Європейський Союз (ЄС). Етнічна територія // Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / Упорядник Ю.І.Римаренко. - Київ: Довіра, 1998. - С.173, 201, 729.
24. Ананьїн В.О. Армія як інститут безпеки держави // Суспільство. Держава. Армія: Збірник наукових праць. - Київ: КВІУЗ, 1998. - Вип.1. - С.19 - 26.
25. Ананьїн В.О. Особливості формування безпеки українського суспільства // Суспільство. Держава. Армія: Збірник наукових праць. - Київ: КВІУЗ, 1998. - Вип.1. - С.82 - 89.
26. Ананьин В.А., Мясищев В.Н. Межнациональные отношения: противоречия и проблемы // Тезисы научной конференции. - Киев: КИИГА, 1991. - С.71 - 72.
27. Ананьин В.А., Касьянов А.А. Этнополитический фактор в "строительстве новой Европы" // Тезисы научной конференции. - Киев: КИИГА, 1992. - С.78.
28. Ананьин В.А., Василевич В.Л. Геополитический фактор в национальной безопасности Украины // Тезисы научной конференции. - Киев: КИИГА, 1993. - С.93.
29. Ананьин В.А., Руденко С.А. Безопасность Украины в условиях новой геополитической ситуации // Тезисы научной конференции. - Киев: КИИГА, 1994. - С.64 - 65.
30. Ананьин В.А., Дригант Р.И. Безопасность как функциональная система общества // Тезисы докладов научной конференции. - Киев: КМУГА, 1995. - С.67.