До проблеми стратифікації етнічної мови як гетерогенної системи у зв’язку з розглядом феномена мовного острова. Соціолінгвістичні та лінгвостилістичні параметри функціонування болгарського ідіому в Україні. Сучасний стан розвитку болгарської писемності.
Аннотация к работе
При описі та інтерпретації феноменів мовних островів враховувалися історичні факти, робилися порівняння з діалектами Старої землі емігрантів, багато уваги приділялося внутрішній еволюції мовного ландшафту, латентним змінам у говірках, їхньому змішуванню, занепаду, внаслідок чого проблема виникнення та динаміки розвитку переселенського ідіому розглядалася головним чином в аспекті асиміляції. При цьому перший план відображається у сукупності всіх форм і видів усного і писемного мовлення, стилів, ієрархічного співвідношення діалектної та загальнонаціональної формацій, а синтагматичний план зовнішньої системи представлений певною мовною ситуацією і враховує взаємодію з різними типами спільнот в умовах різних соціальних ситуацій. Дослідження повязане з плановими темами, які виконувалися на кафедрах словянської філології та практичного курсу словянських мов Київського славістичного університету в межах Програми розвитку славістики в Україні за фінансової підтримки Міжнародного фонду „Отворено общество” у Болгарії (1995-1997), Міжнародного фонду „Відродження” в Україні та благодійного фонду „Словянська бесіда” (1999-2002). Писемна форма острівної болгарської мови в Україні є субсистемною стосовно літературної форми болгарської національної мови і містить певні особливості внутрішньої організації, що забезпечується відображенням звукової та лексичної системи маргінальних говірок та діалектів, місцевих наддіалектних утворень - койне, регіолектів і розмовно-побутової форми мовлення освічених представників спільноти. У дисертації використано матеріали двох типів: а) теоретичні розробки з питань соціо-та етнолінгвістики, стилістики, семантики, семіотики, а також історії, культури та мови ряду острівних спільнот, зокрема, болгарської в Україні (Бессарабія), Румунії (Банат), Угорщині, Словаччині, української у Канаді, німецької в Україні, Казахстані та ін.; б) писемні форми болгаромовного острівного дискурсу, в тому числі газети і журнали ХІХ-ХХ ст. обсягом понад 2000 стор.; навчальна, художня та інша література болгарської діаспори в Україні та Румунії обсягом до 10 000 стор., архівні документи: листи, протоколи, що зберігаються в академічних, університетських та національних бібліотеках й інших установах України, Болгарії та Румунії, а також картотека Інституту болгарської мови БАН.У першому розділі „До проблеми стратифікації етнічної мови як гетерогенної системи у звязку з розглядом феномена мовного острова” викладено підсумки огляду сучасних теорій щодо проблем змін у мові, зокрема: варіативності мов, мовних контактів, мовних конфліктів та ін., а також польових досліджень (Fasold R., Jakobson R., Luedtke H., Martinet Коли діалекти перебувають в оточенні інших мов, з наддіалектних вирівняних форм, виокремлюються класи локалізмів, а на їхньому місці зявляються слова з сусідньої чужої або власної стандартизованої мови. У другому розділі „Острівний болгарський ідіом в Україні як обєкт традиційних філологічних і соціолінгвістичних досліджень” зроблено спробу знайти відповіді на поставлені вище питання шляхом аналізу наукових праць, в яких розглядається болгарський ідіом в Україні. Розглядаючи зміни у говірках під впливом російської, молдовської (румунської) та української мов, він не вважає ці факти свідченням деформації діалектів, а радше доказом гнучкості ідіому, що прагне виконувати багатосторонні функціональні завдання в нових соціальних умовах. Комунікативний ранг ідіому болгарської діаспори в республіці визначається Законом „Про мови в Українській РСР” зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28.02.1995 № 75/95 ВР і від 6.04.2003 № 594-IV.Поява болгаромовного острівного ідіому в Україні була зумовлена експансією чужої культури і намаганням переселенців зберегти власну культуру, у т.ч. такі глибинні цінності, як духовність, мова, звичаї предків. Протягом першої половини ХІХ - початку ХХ ст. головним напрямом розвитку ідіому було змішування маргінальних сільських діалектів та койнезування, в результаті чого утворилася спільна мова декількох населених пунктів, позбавлена головної суспільної комунікативної функції з причин відсутності писемної форми. На третьому етапі - в наш час - художню літературу, пресу, освіту, науку, радіо, телебачення обслуговує літературна болгарська мова з деяким доданням регіонального койне, а також контактних мов; в адміністративній сфері і побуті діють діалекти, койне та інші мови. Внаслідок 200-річного відокремлення історичного, культурного, соціального й географічного контексту картина світу в свідомості переселенців зазнала змін у порівнянні з метрополією, а слідом за нею відбувалися зміни і в самій мові.