Особливе місце української народної вишивки в системі матеріальної культури. Домінантні мотиви в орнаменті подільської вишивки та регіональна специфіка окремих стилів орнаменту. Загальний аналіз генезів та еволюції традиції української народної вишивки.
Аннотация к работе
Українська народна вишивка - культурне явище, що відображає світогляд, художню творчість та історичний розвиток українського народу. Закодована у знаково-символічних графемах міфопоетична картина світу наших предків, відтворювана впродовж віків щораз іншими матеріалами і техніками, збереглася до наших днів в орнаментальній системі вишивки традиційного одягу та ужиткової тканини українців. Остаточно український народний одяг та ужиткова тканина у своїй традиційній формі почали зникати в період між Першою та Другою світовими війнами внаслідок глобальних історичних змін у політичному і соціально-економічному житті в Україні та в Європі загалом. проаналізувати українську народну вишивку в системі матеріальної культури, дослідивши народний досвід у послідовності взаємозалежності матеріалу і технік вишивання, топографії вишивки та крою виробів, окремих мотивів і стилістичних особливостей орнаменту вишивки; Першоосновою роботи стали матеріали, зібрані автором в експедиційних виїздах у райони Поділля та інші історико-етнокультурні регіони України упродовж 1986-1998 рр. Вишивка на традиційному українському одязі та ужитковій тканині вивчалася автором у музейних збірках Державного музею українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеях народної архітектури та побуту в Києві та Львові, Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Державному історичному музеї-заповіднику в Камянець-Подільському, краєзнавчих музеях Тернополя, Кременця, Острога, Вінниці та інших містах.Хоча вишивку автори розглядали побіжно, зосереджуючись на конструктивних та художніх особливостях народного вбрання, представлений в їх роботах фактологічний матеріал має важливе значення. Проте з позицій тогочасної народознавчої науки вчений зробив дослідження, яке має неабияке методологічне значення щодо загального походження українського традиційного одягу і вишивки на ньому. Новий етап вивчення своєрідних локальних особливостей народного мистецтва, зокрема вишивки, що характеризується великим нагромадженням фактологічного матеріалу й спробами його наукової інтерпретації, розпочався у повоєнні роки з виходом альбомів (1951; 1952; 1953; 1956; 1960), у яких зібрано типові зразки вишивок з різних районів України, що мають неабияке значення для порівняльного аналізу характерних ознак української традиційної вишивки. Важливе значення для дослідження стильової специфіки орнаменту, його композиційного та колористичного вирішення, особливостей технік вишивання, а також ролі вишивки в художньому оформленні одягу й тканин мають фундаментальні мистецтвознавчі праці Р. “Техніки вишивки” - за проведеним класифікаційним поділом проаналізовано усі прийоми вишивання, що були розповсюджені на Поділлі в кінці ХІХ - 30-х роках ХХ ст., зясовано взаємозалежність техніки вишивання і матеріалу, визначено регіональні зони поширення технік за мірою їх побутування.