Етнокультурні процеси в Криму у III ст. до н.е. - IV ст. н.е. (за матеріалами ліпної кераміки) - Автореферат

Взаємодія різноетнічних варварів - землеробів та кочовиків, а також їх контакти з грецькими колоністами i, пізніше, з римлянами, істотно вплинули на матеріальну та духовну культуру населення краю, а також його етнічну історію, обумовивши їх складний, синкретичний характер. Відзначена складність, як i недостатність історичних джерел, створювали, існуючі й досі, значні труднощі в розробці деяких конкретних питань історії Криму у ранньому залізному віці. Це стосується i питання про етнокультурну належність народів, що тут мешкали, з яким нерозривно повязані проблеми визначення часу та шляхів проникнення на півострів різних племен, а також характеру їх взаємовідносин з місцевим населенням. Розглядаючи етнокультурну ситуацію в різні хронологічні періоди, дослідники аналізують, переважно, свідоцтва писемних та епіграфічних джерел, різноманітні археологічні знахідки, а також дані антропології та поховального обряду. Вибір ЛК головним обєктом вивчення пояснюється, по-перше, її етнографічністю, а по-друге, тим, що більшість існуючих робіт, присвячених ЛК Криму, написані порівняно давно i висвітлюють, переважно, знахідки 20-50 - річної давнини, які походять, головним чином, з памяток пізніх скіфів.Відділ “Посуд” (1334 екз./89%) складається з 14 категорій: миски (21 основний тип), блюда (2 типи), тарілки (7 типів), сковороди (1 тип), плошки (2 типи), блюдця (1 тип), солонки (10 типів), горщики (24 основних типи), корчаги (7 основних типів), корчагоподібні сосудини (3 типи), глечики (15 основних типів), ковші (15 типів), кухлі (19 типів), келихи (19 основних типів), канфари (2 типи) та амфориски (1 тип). Відділ “Вироби специфічного призначення” (165 екз./11%) репрезентовано 5 категоріями: кришки (6 типів), світильники (6 типів), курильниці (5 типів), чаші на ніжках-підставках (9 типів) та кубічні чаші (3 типи). Серед ЛК цієї групи є форми як специфічні для пізніх скіфів Криму (273 екз./18,25%) або Нижнього Придніпровя (19 екз./1,25%), так i спільні для населення двох регіонів (35 екз./2,35%); 2) етнічно нейтральна ЛК, що охоплює широко розповсюджені форми i орнаментацію, які були властиві носіям багатьох культур скіфо-сарматської доби (294 екз./19,6%); 3) синкретична ЛК, яка поєднує керамічні традиції різних культурно-історичних спільностей (143 екз./9,55%); 4) ЛК, яка представлена тільки в памятках Центрального i Південно-Західного Криму пізньоримського часу (130 екз./8,7%); 5) ЛК, що продовжує скіфські керамічні традиції кінця V-IV ст. до н.е. (89 екз./5,95%); 6) група сарматської ЛК (89 екз./5,95%); 7) ЛК кавказького походження (85 екз./5,65%); 8) ЛК, яку не вдається однозначно повязати з будь-якою із виділених груп (79 екз./5,25%); 9) ЛК, що відтворює форми античного гончарного посуду (63 екз./4,2%); 10) ЛК, яка має звязок з районами Нижнього Дону та Прикубання, де мешкало змішане, але переважно меотське населення (54 екз./3,6%); 11) ЛК, властива для Європейського Боспору (51 екз./3,4%); 12) ЛК, яка знаходить паралелі у пшеворській, вельбаркській i черняхівській культурах (35 екз./2,3%); 13) ЛК зарубинецького вигляду (28 екз./ 1,85%); 14) ЛК, що сформувалась у Нижньому Побужжі (15 екз./1%); 15) ЛК, прототипи якій відомі у матеріальній культурі таврів (14 екз./0,95%); 16) група, що повязується з фракійською ЛК (3 екз./0,2%) (Додаток В). У другій половині III - наприкінці II ст. до н.е. панівним етнічним компонентом в Криму були нащадки кочових i напівкочових скіфів, що мешкали раніше у степовому Дунай-Дністровському межиріччі, Придніпровї i Криму, таври та змішаний тавро-скіфський етнос, що зявився ще в VI-V ст. до н.е., у середовищі яких тривали процеси подальшої консолідації в єдину етнічну спільність.IV ст.н.е., можна констатувати, що обране джерело дійсно містить у собі інформацію, яка дає змогу з досить високим ступенем вірогідності виявляти різні етнічні компоненти, що надходили до складу мешканців півострова у розглянутий час, а також визначати відносну питому вагу кожного з них в окремі хронологічні періоди. Застосування інтуітивно-візуальних методів, без чітко сформульованих підстав класифікації та ознак типоутворення, притаманні більшості попередніх робіт, часто призводить до викривлених, іноді, помилкових висновків при вирішенні питань походження, розвитку та шляхів розповсюдження окремих форм чи різновидів орнаментації ЛК, а відповідно, i їх етнокультурної належності. Щоб уникнути відзначених негативних явищ, у дисертації було розроблено класифікацію, яка спирається на обєктивні характеристики ЛК, з введенням її кількісних параметрів. Класифікування ЛК, її датування, ретельний підбір аналогій та запроваджене на їх підставі культурно-хронологічне групування матеріалу дало змогу запропонувати цілісну картину етнічної історії півострова. З другої половини III ст. до н.е. до середини III ст.н.е. панівним населенням були так звані пізні скіфи, до складу яких надходили не тільки нащадки степових скіфів, а й інші народи.

2. Основний зміст дисертації

Підводячи підсумок дослідженню ЛК Криму III ст. до н.е. - IV ст.н.е., можна констатувати, що обране джерело дійсно містить у собі інформацію, яка дає змогу з досить високим ступенем вірогідності виявляти різні етнічні компоненти, що надходили до складу мешканців півострова у розглянутий час, а також визначати відносну питому вагу кожного з них в окремі хронологічні періоди. Проте, отримати цю інформацію можна тільки за умови відповідного методичного підходу до матеріалу, що досліджується. Застосування інтуітивно-візуальних методів, без чітко сформульованих підстав класифікації та ознак типоутворення, притаманні більшості попередніх робіт, часто призводить до викривлених, іноді, помилкових висновків при вирішенні питань походження, розвитку та шляхів розповсюдження окремих форм чи різновидів орнаментації ЛК, а відповідно, i їх етнокультурної належності. Щоб уникнути відзначених негативних явищ, у дисертації було розроблено класифікацію, яка спирається на обєктивні характеристики ЛК, з введенням її кількісних параметрів. Внаслідок цього, вдалося створити відкриту, спроможну перевіряти отримані результати схему, що суттєво підвищує їх достовірність. Класифікування ЛК, її датування, ретельний підбір аналогій та запроваджене на їх підставі культурно-хронологічне групування матеріалу дало змогу запропонувати цілісну картину етнічної історії півострова.

З другої половини III ст. до н.е. до середини III ст.н.е. панівним населенням були так звані пізні скіфи, до складу яких надходили не тільки нащадки степових скіфів, а й інші народи. За елліністичних часів це були таври, мешканці Нижнього Побужжя, греки, та латенізоване населення зарубинецької культури. Наприкінці II - початку I ст. до н.е. в Криму зявляються сармати, угруповання яких хвилеподібно проникали у кінці I ст. до н.е., першій половині I ст.н.е., особливо масово у кінці I - початку II ст.н.е., а також на рубежі II-III та в III-IV ст.н.е. Разом з ними у пізньоскіфське середовище попадали й меоти. На зламі ер відбувається значна активізація етнокультурних процесів, обумовлена діяльністю гетів та сарматів. Внаслідок цього, в Криму фіксується прибуття “зарубинців” i скіфів з Придніпровя, а також побужців та фракійців з Північно-Західного Причорноморя. З кінця I-II i, особливо у II-III ст. н.е. частина пізніх скіфів переселяється до Боспору. Водночас, окремі групи боспорян опинились у глибинних районах півострову. Десь у другій чверті III ст.н.е. до Криму мігрували германці. З другої половини III ст. н.е., після загибелі Кримської Скіфії, яку спричинило вторгнення поліетнічних варварів, панівним етносом півострова стали алани. Вони увібрали в себе колективи германців, сарматів, меотів, боспорян та залишки старого пізньоскіфського населення i цей барвистий масив склав основу середньовічної кримської народності.

За темою дисертації опубліковано 9 статей, основні з них такі: 1. Позднескифское поселение Золотое Ярмо // Проблемы истории и археологии Крыма.- Симферополь: Таврия, 1994.- С.88-113. (у співавторстві з I.М. Храпуновим, О.Е. Молодцовим та С.А. Мульдом).

2. Раскопки кизил-кобинского поселения Шпиль // Археологические исследования в Крыму. 1993 год.- Симферополь: Таврия, 1994.- С.251-254. (у співавторстві з I.М. Храпуновим).

3. Кизил-кобинское поселение Шпиль // Проблемы археологии древнего и средневекового Крыма.- Симферополь: Таврия, 1995.- С.3-31. (у співавторстві з I.М. Храпуновим).

4. О хронологических рамках кизил-кобинской (таврской) культуры // Харьковский историко-археологический ежегодник “Древности” - 1996.- Харьков, 1997.- С.15-22.

5. Лепная керамика позднескифского Булганакского городища // Бахчисарайский историко-археологический сборник.- Симферополь: Таврия, 1997.- Вып.I.- С.204-303.

6. Подбойная могила с многократными погребениями из могильника Дружное // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии.- Симферополь, 1998.- Вып.VI.- С.239-255. (у співавторстві з I.М. Храпуновим).