Діяльність Товариства Ісуса в XVI ст. як один з чинників, які поглибили інтеграцію України і Білорусі до європейського культурного та релігійного простору. Рекрутування до членства осіб місцевого походження. Джерела встановлення походження єзуїтів.
Аннотация к работе
Вони складались щороку і містили імя і прізвище кожного єзуїта, дату вступу до Товариства, дату складення останньої обітниці, місце народження (“батьківщина”), кваліфікацію, заняття до і після вступу до Товариства.1578 р. було введено до обігу т. зв. catalogus triennalis [трирічний каталог]. Перший трирічний каталог містив імя і прізвище єзуїта; його місце народження (“батьківщина" чи “нація”); вік; стан здоровя на даний момент; дату вступу до Товариства; освіту, отриману до вступу; освіту, отриману у Товаристві; функції і кількість років, упродовж яких вони виконувались; науковий ступінь; вид і дату останніх обітниць. У єзуїтських каталогах особа, народжена у Великопольщі, була записана як Maior Polonus, у Малопольщі - як Minor Polonus, в Русі - як Ruthenus чи Roxolanus, у Литві - як Lithuanus, на Підляшші - як Subsylvanus чи Podlachiensis, на землях Східної Пруссії - як Pruthenus, у Жемайтії - як Samogita і т.д. Випадки, коли “батьківщиною" єзуїта був записаний не регіон, але конкретна місцевість, були винятками і фіксувались лише до кінця XVI ст. До вихідців з “коронної Русі” ми віднесли осіб, які були записані в каталогах Польської провінції як роксолани (Roxolani), рутени/русини (Ru - thenia), руси (Russi), підгоряни (Submontani), підляшці (Subsilvani, Podlachiani, Podlascenses), львівяни (Leopolienses), волиняни (Volhynenses, Volinenses), подоляни (Podolani), лучани (Luceorienses), камянчани (Ca - menecenses), дрогобичани (Drohobicenses), сіверяни (Severienses), пере - мишльці (Praemislienses), рогатинці (Rohatynenses), новомістяни (Novo - mestenses) та українці (Ukrainenses).