Систематичний огляд видів рослин, які мають етноботанічне значення. Етноботанічна характеристика окремих видів рослин як конвалія, лілея, підсніжник, ряст, сон-трава. Використання етноботанічного матеріалу у виховній роботі по біології в школі.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка Кафедра екології та охорони природи Терещенко Катерина Олександрівна Етноботанічні характеристики рідкісних видів рослин флори Чернігівщини КУРСОВА РОБОТА Науковий керівник: к. б. н, доцент кафедри екології та охорони природи Карпенко Ю.О Чернігів - 2006 Зміст Вступ 1 Систематичний огляд видів рослин, які мають етноботанічне значення 2 Етноботанічна характеристика окремих видів рослин 2.1 Квітка богині весни Остари й освідчення в коханні - конвалія 2.2 Цариця вод і квітка русалок - лілея 2.3 Сніг і підсніжник 2.4 Ряст 2.5 Сон-трава 3 Використання етноботанічного матеріалу у виховній роботі з біології в школі Висновки Список використаної літератури Вступ Чернігівщина. Чернігівщина - край річок, лісів та боліт. Багатовікова історія нашого краю багата на легенди та перекази, які безпосередньо стосуються і рослин. 1 Систематичний огляд видів рослин, які мають етноботанічне значення Відділ Квіткові, або Покритонасінні (Magnoliophyta, або Angiospermae) Характерними особливостями рослин цього відділу, що відрізняють їх від усіх інших відділів вищих рослин, є такі: 1) насінні зачатки, вміщені в більш або менш замкнуту порожнину (завязь), утворену однією або кількома зрослими карпелами (плодолистками); 2) пилкові зерна вловлюються не самим мікропіле насінних зачатків, а приймочкою; 3) гаметофіти позбавлені гаметангіїв і розвиваються в результаті мінімальної кількості мітотичних поділів; 4) так зване «подвійне запліднення», яке характеризується тим, що в результаті потрійного злиття (злиття одного з двох сперміїв з двома полярними ядрами) утворюється триплоїдне первинне ядро ендосперму - спеціальної поживної тканини для зародка, що розвивається, яка притаманна лише для покритонасінних. Аналіз географічного поширення і філогенетичних відносин (філогенетичної фітогеографії) найбільш архаїчних груп нині живучих покритонасінних, або квіткових, привів А. Л. Тахтаджяна до висновку, що первинний центр формування і диференціації цих рослин знаходиться скоріше всього десь в Південно-Східній Азії (включаючи Малазію) і Меланезії. Квітки поодинокі, великі, двостатеві, правильні; оцвітина звичайно подвійна, з нечітким поділом на чашечку і віночок; чашолистків 3-6; пелюсток багато; вони поступово переходять у тичинки, яких багато, рідше 6; маточка утворена з багатьох зрослих плодолистків, рідше вони вільні, завязь нижня, напівнижня або верхня; плоди багатолистянки. В Україні найбільш поширені в старицях річок і в озерах: латаття біле (Nymphaea alba) з чотирилистою чашечкою і численними білими пелюстками. Поет каже: «На Трійцю, давніх заповітів Оберігаючи ключі, Ніхто не зявиться без квітів, До храму Божого йдучи.