Вивчення проблеми дослідження етнічних та національних рис, які лягли в основу формування національного розвитку на самосвідомості українців. Формування соціально-політичних ідей Кирило-Мефодіївського товариства стосовно етнічно-національних синтезій.
Аннотация к работе
Кирило-мефодіївці стверджували ідею, що Україна не повинна вибирати тільки одну із цих орієнтацій, а повинна розумно їх синтезувати і таким чином визначити внутрішній вектор свого розвитку - це розумна та компромісна позиція. Актуальність даного дослідження полягає у визначенні тієї орієнтації, які принципи будуть визначати національні пріоритети вироблення основ майбутнього життя українців; традиційна культура, християнська віра, мова, та як ці основи здатні трансформуватися в європейські структури та визначення політичних, культурних відносин з сусідами, зокрема з росіянами та боротьбою зі стереотипами відчуженості росіян від українців. Нині можна розуміти причину спаду народно-визвольного руху після Переяславської Ради, коли Україна довірила свою долю, по суті, чужій країні, ворожій за своїми амбіційними устремліннями: «Втрата почуття державності, народності, свободи загальмували національну політику українців. Це був духовно-політичний результат, який не мав свого виправдання, бо не всі українці бажали бачити його таким, і це спонукало інтелігенцію іншого ставлення до історії, культури та духовності свого народу. Російська держава визнавала Україну, як землю «Малоросію», враховувала її минулу державність та приймала українців на державну і військову службу, таким чином роблячи українську еліту ворожою своєму народу і союзниками у державницькому протекціонізмі Москви.Формування філософсько-політичних ідей Кирило-Мефодіївського товариства припало на період, коли почали зароджуватися демократичні тенденції у суспільно-політичному русі.
Вывод
Формування філософсько-політичних ідей Кирило-Мефодіївського товариства припало на період, коли почали зароджуватися демократичні тенденції у суспільно-політичному русі. Це був час після наполеонівської політичної реакції, яка встановилася в Європі та Росії, де політичні ініціативи та проведення пропаганди заборонялися. Кирило-мефодіївці акцентували увагу на пробудженні історичної памяті народу, як відродження культурної спадщини українців, що заклало основу для формування їх національної самосвідомості, вони виступали проти догматизації та тенденційності у викладанні української історії та відстоювали принципові позиції у трактуванні минулого України з урахуванням факторів обєктивності, правди, демократичності, бо минуле завжди виступає концентрованим досвідом.
Список литературы
1. Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк.: - 1984. 323 с.
2. Гайовий Г Т. Олег Чорногуз: Україну рятував і врятує сміх / Г Т. Гайовий // Київ. 1998. № 5-6. С. 132-134.
3. Костомаров Н. И. Автобиография. Бунт Стеньки Разина / Н. И. Костомаров. К.: Наукова думка, 1992. 512 с.
4. Мяло К. Г Между Западом и Востоком / К. Г Мяло // Москва. 1996. № 11. С. 120-129.
5. Назаренко И. Д. Общественно-политические, философские и атеистические взгляды Т. Г. Шевченко / И. Д. Назаренко. М.: Издательство социально-экономической литературы, 1961. 271 с.
6. Огороднік І. В. Русін М. Ю. Українська філософія в іменах (за редакцією М. Ф. Тарасенка) / І. В. Огороднік, М. Ю. Русін. К.: Либідь, 1997. 326 с.
7. Розумний М. М. Чи ми ще зійдемося знову? Кирило-Мефодіївське братство з перспективи 150 років / М. М. Розумний. // Сучасність.1998. № 12. С. 121-135.
8. Франко І. Я. Одвертий лист до галицької української молоді. Зібрання творів у 50-х томах / І. Я. Франко. К.: Наукова думка. Т. 45. С. 401-409.