Дослідження та характеристика сучасної російської і української історіографії. Розгляд національної політики більшовиків, яка визначалась принципом політичної доцільності. Ознайомлення з особливостями процесу оформлення сучасних українських кордонів.
Аннотация к работе
Сучасна російська і українська історіографії, розходяться в оцінці багатьох історичних подій, але сходяться у визнанні сильного впливу Росії на Україну. Не дивлячись на тісну історичну і соціокультурну близькість Росії і України, відносини між ними завжди були просочені духом змагальності й як наслідок - повні трагічних сторінок. Проте, як для Російської імперії, так і для РСФРР володіння Україною було наріжним каменем у системі стабільного і безпечного існування. Проте, згадана угода не охоплювала всіх територій компактно заселених українцями, тому в 1924 р. кордон знову було переглянуто [2, 102]. Ця територія включала увесь Валуйський повіт з населенням 289680 жителів, із яких 159952 українці (54,9%); частину Острогозького - з населенням 212094 жителі, українців - 169996 (80,1%) жителів; Россошанський повіт - з населенням 240440 жителів, із яких українців - 2343454 (97,2%); увесь Богучарський повіт - 159375 жителів, українців - 84,1%; частину Павловського повіту - 139372 жителі, українців - 71510 (51,3%); увесь Калачаєвський повіт - 173104 жителів, українців - 135 665 (78,3%) [6, 47].